Моральна відповідальніть особистості

При вивченні питання про місце волі в системі людських цінностей, виникає чимало важливих тим для міркування. Чому на початку XXI століття не зникає проблема волі і вільної людини? Чому в цивільному суспільстві люди продовжують прагнути до волі моральної? Що є воля і як вона співвідноситься з існуванням особистості в соціумі?

Актуальність проблеми полягає в тім, що не існує об'єктивного пояснення поняття волі. На побутовому рівні пояснення хитке, з'являється можливість виникнення мрячних пояснень, подвійності тлумачення понять.

Дослідження питання про волю починає Б.Спіноза. Він визначає волю як усвідомлену необхідність. На його думку, воля виражається в поводженні, заснованому на пізнанні необхідності. Питання про волю розглядав у своїх філософських працях Г.Лейбниц, що затверджував, що «усі вчинки детермінували і ніколи не бувають байдужними, тому що завжди мається підстава, що схиляє, хоча і не примушує, до такому, а не іншій дії». Причинність чинених людиною вчинків говорить про те, що існують мети і бажані результати, отже, людина залежить не тільки від своїх потреб, але і від своїх бажань, оскільки надходить саме певним чином.

Далі виникає питання про те, який відтінок має воля: позитивний або негативний. А. Шопенгауер розглядає волю як негативне поняття, оскільки вільні дії походять із самої волі, не обумовлені причинністю і не підлеглі ніяким правилам. У цьому випадку воля волі прирівнюється (стає) до байдужної волі. І. Кант визначає волю як позитивне поняття, оскільки воля, на його думку, здатність самостійно починати ряд змін. Навчання Канта визначає спільне існування волі й необхідності. Ф. В. Шеллинг у своїй статті про волю дав парафраз цього кантівського навчання. Саме цей варіант частіше використовується в сучасних дослідженнях, оскільки збагачено наочними прикладами.