Історія науки про РПС та регіональної економіки

Радикальна трансформація соціально-економічних структур, що здійснюється в Україні, визначає необхідність наукового обґрунтування принципово нових методологічних основ вивчення процесів розміщення продуктивних сил країни та оптимізації територіальної структури економічної системи. Пріоритетність соціального розвитку, інтеграція екологічного й економічного підходів до розміщення продуктивних сил та актуальність підвищення рівня ресурсно-екологічної безпеки держави потребують реального втілення в практику господарювання принципів сталого розвитку як надійної основи ефективного використання потужного потенціалу продуктивних сил суспільства.

На сучасному етапі суспільного розвитку, якому притаманне прискорення темпів науково-технічного прогресу, з одного боку, та загострення ресурсно-екологічної кризи — з іншого, суттєво посилюються свiтовi iнтeгpaційні процеси в сфері науково-технічного та економічного співробітництва. Входження України в світовий економічний пpocтip — це новий етап у розвитку ії продуктивних сил, який передбачає структурну модернізацію економіки, формування нових територіально-виробничих комплексів, вдосконалення системи господарських зв'язків, зрушення в експортно-імпортній спеціалізації певних територій.

Усе це вимагає досягнення кардинальних змін у структурних i відтворювальних характеристиках продуктивних сил, opiєнтації на ефективний пошук нових можливостей щодо ресурсозбереження в ycix сферах виробничої i невиробничої діяльності.

Наука про розміщення продуктивних сил зародилася в надрах економічної і соціальної географії, яка вивчає розміщення виробництва в цілому та його окремих галузей, суспільний територіальний поділ праці і територіальну організацію народного господарства.