Политэкономия, макро-микроэкономика

Ек. закон (ЕЗ) ? це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між ек. явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і властивостями. ЕЗ є носять об’єктивний х-р. ЕЗ не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої д-сті.

Загальні ЕЗ – властиві всім сусп. способам в-ва. Вони відображають *заг. спрямов-сть поступального розвитку сусп. в-ва, *об’єктивні основи зростання його ефективності, *розвиток орг-ек в-н, *діялектику взаємодії прод. сил (з. відповідності виробн. в-н рівню і х-ру розвитку продукт. сил, з. зростання продуктивності часу, з. економії робочого часу).

Особливі ЕЗ, які діють у декількох суспільно – ек. формаціях ? з. вартості, з. попиту і пропозиції тощо. Такі ЕЗ відображають сталі й суттєві зв’язки, властиві декільком технологічним способам в-ва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних суспільних форм в однотипних сусп. – ек. формаціях.

Специфічні ЕЗ – ті, що діють лише в межах одного сусп. способу в-ва. Найважливіший серед них ? осн. ЕЗ, який виражає найбільш глибинні зв’язки між продуктивними силами і виробничими в-нами, в-нами власності у взаємодії з розвитком продукт. сил (осн. з-н формації).

Завдання кожної науки ? розкривати сутність явищ і процесів, що вивчаються. Виходячи з цього, ек. теорія є базовою наукою серед інших ек. дисциплін, яка розкриває виробничі зв’язки і в-ни між людьми в процесі в-ва, обміну, розподілу і спож-ня товарів і послуг (або дії людей у цих сферах), а також ек. закони, що управляють цими процесами. Адже ек. закони є внутрішньо необхідними, сталими, причинно – наслідковими зв’язками між різними ек. явищами і процесами. Ек. теорія приділяє увагу найраціональнішим шляхам виходу з кризових ситуацій у економіці, підвищенні продуктивності в-ва, господарського механізму, форм власності, пошук нових організаційно – господарських форм.