Управління зайнятістю населення у Дніпропетровській області

Соціально-економічна сутність зайнятості. Правові та економічні фактори формування зайнятості населення. Попит та пропозиція робочої сили. Управління зайнятістю на державному та регіональному рівнях. Методологія аналізу та оцінки зайнятості населення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Актуальність теми. Підвищення рівня зайнятості населення, покращення її якісних характеристик є важливою передумовою економічного розвитку країни, каталізатором перебігу економічних процесів. Протягом останніх років у сфері зайнятості спостерігались позитивні тенденції, відмічалась стабілізація ринку праці. Однак нині, за значного погіршення економічної ситуації, проблема набула особливої гостроти та актуальності.

Важливі аспекти проблеми зайнятості населення знайшли висвітлення та набули розвитку в працях представників різних економічних шкіл - Дж. Кейнса, В. Нордхауса, Л. Роббінса, П. Самуельсона, М. Фрідмена,в наукових доробках вітчизняних економістів та соціологів: О. Амосова, В. Гриньової, С. Бандура, Д. Богині, І. Бондар,В. Васильченка, М. Долішнього, С. Злупка, Ю. Краснова, Г. Купалової, Е. Лібанової, Г. Мостового, В. Онікієнка, В. Онищенка, Н. Павловської, І. Петрової, В. Петюха, О. Турецького, М. Шаленко, В. Шамоти, Л. Шевченко.

Об'єктом дослідження є, власне, сучасний стан зайнятості населення.

Предметом дослідження є процес управління зайнятістю.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка пропозицій щодо управління зайнятістю населення.

Виходячи з цієї мети були поставлені наступні основні дослідницькі завдання:

-розкрити економічну сутність зайнятості населення;

-обгрунтувати найважливіші економічні та соціальні аспекти зайнятості населення як соціально - економічної категорії;

-виявити особливості державного управління зайнятістю як складними системними відносинами;

-дослідити методологію аналізу та оцінки зайнятості населення;

-з'ясувати сучасний соціально - економічний стан Дніпропетровської області;

-дослідити динаміку чисельності та розподілу зайнятого населення;

-визначити напрямки вдосконалення державної політики щодо управління зайнятістю населення.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем управління соціально-економічними процесами в державі, удосконалення механізмів управління зайнятістю в умовах трансформації соціально-економічних процесів і зміни парадигми використання інструментів державного впливу на сферу зайнятості та ринок праці у країні.

У роботі застосовано загальнонаукові методи: аналізу і синтезу - при дослідженні теоретичних основ формування зайнятості населення, визначенні ролі держави в управлінні зайнятістю; принципи системного підходу - при визначенні категорії «зайнятість» як об'єкта державного управління; структурно-функціональний підхід, теоретичного узагальнення та порівняння, статистичний і графічний - при аналізі та оцінці ефективності функціонування механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості; також використано методи дедукції та індукції при визначенні та обґрунтуванні основних напрямків удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях.

Інформаційною базою роботи є праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем зайнятості населення та використання трудового потенціалу, статистичні дані Державного комітету статистики України, Дніпропетровського обласного управління статистики, звітна документація Дніпропетровського обласного Центру зайнятості населення, інші літературні джерела.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

1.1 Соціально-економічна сутність зайнятості

Ключовим показником сталого економічного та соціального розвитку регіону є рівень зайнятості населення. В умовах ринкової економіки зайнятість населення визначає якість життя суспільства, всебічність розвитку та самореалізації особистості. Зайнятість населення - важливий фактор розвитку соціально-економічної системи, необхідна умова її відтворення та життєдіяльності.

Зайнятість є соціально-економічним явищем, а тому вона має економічну та соціальну сутність. Економічна сутність зайнятості полягає в діяльності людей по створенню валового внутрішнього продукту (національного доходу). Таким чином, чим більше людей зайнято при будь-яких інших умовах, тим більше в суспільстві виробляється матеріальних і духовних цінностей, тим вищий буде рівень життя населення. Це -- перший головний висновок, на якому базується соціально-економічна політика та державне управління зайнятістю населення. Соціальна сутність зайнятості відображає необхідність особи в самовираженні і самоствердженні через суспільно-корисну працю, а також ступінь задоволення в доходах своїх потреб при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства. Звідси другий основний практичний висновок, на якому базується соціально-економічна політика держави в галузі управління зайнятістю: якщо суспільство націлено на соціально-економічний розвиток, воно не може байдуже ставитись до тих громадян, які бажають працювати, але з якихось причин не мають роботи. Адже люди, які не мають роботи, а бажають працювати, маргіналізуються і скочуються на узбіччя суспільства. Громадяни, які живуть не на зароблені кошти, а на допомогу, не знаходять самовираження в праці, можуть вдатися до кримінальних дій і взагалі втрачають інтерес до праці.

Саме така двоєдина сутність зайнятості населення і дає підстави чітко визначити, що зайнятість населення є найважливішим елементом соціально-економічної політики держави. Звідси випливають і основні функції зайнятості населення:

-забезпечення життєдіяльності і розвитку суспільства, в тому числі його непрацездатних членів;

-забезпечення життєдіяльності і розвитку особистості;

-забезпечення якості робочої сили.

Ці функції зайнятості, в свою чергу, значною мірою забезпечують залежно від її рівня і ступеня продуктивності звужене, просте чи розширене відтворення населення, а також екстенсивне або інтенсивне відтворення робочої сили.

Двоєдина сутність зайнятості та її функції знайшли своє відображення в Законі України «Про зайнятість населення» (ст. 1), а саме: «Зайнятість населення -- це суспільно-корисна діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі» 1].

Однак зайнятість має ще й демографічний зміст. Від демографічного стану суспільства значною мірою залежить розвиток його продуктивних сил, їх відтворення, економічне навантаження на працездатне населення працездатного віку, продуктивність суспільної праці, стан використання трудового потенціалу суспільства. Тому розглядати зайнятість у практичному аспекті без врахування питомої ваги різних статево-вікових груп населення неможна. Враховуючи соціально-економічну сутність, демографічну ситуацію в країні, Закон України «Про зайнятість населення» відносить до зайнятих такі категорії населення:

- працюючих по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях як в Україні, так і за кордоном;

- громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві;

- обраних, призначених або затверджених на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

- громадян, які проходять службу в збройних силах України, службі безпеки, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, органах внутрішніх справ, в інших військових формуваннях України, альтернативну (невійськову) службу;

- осіб, які проходять професійну підготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

- працюючих громадян інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням посольств і місій 1.

До зайнятих також відносяться громадяни, які зайняті такою суспільно корисною працею як догляд за дітьми і хворими та ведення домогосподарства.

На підставі цього Закону до незайнятого населення в Україні відносяться працездатні особи працездатного віку, які не мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботу, не зареєстровані в державній службі зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності.

Зайнятість характеризується різними аспектами, основними з яких є її форми та види.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість 2].

Повна зайнятість - це стан, при якому забезпечені роботою всі, хто потребує і бажає працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили. Повна зайнятість -- це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою 2.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьо...