Цілі, задачі та інструменти державної політики зайнятості. Правові норми про працю та зайнятість. Порядок отримання допомоги по безротіттю. Характеристика стану та рівня безробіття в Україні. Інформація про вакансії, зареєстровані у службі зайнятості.
Краткое сожержание материала:

41

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економічної теорії

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

КУРСОВА РОБОТА

з «Макроекономіки»

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

викладач, к.е.н. Клімова Н. І.

ВИКОНАЛА:

студентка II курсу, групи 25-Ф

Іванова А.О.

ХАРКІВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

1.1.Цілі, задачі та інструменти державної політики зайнятості

1.2. Правові норми про працю та зайнятість населення в Україні

1.3. Порядок отримання допомоги по безротіттю

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНІ

2.1. Характеристика стану та рівня безробіття в Україні

2.2. Інформація про вакансії, зареєстровані у державній службі зайнятості

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

3.1. Перспективні напрями політики зайнятості

3.2. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення - ноу-хау в соціальній сфері

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

ВСТУП

Проблема державного правового регулювання ринку зайнятості актуальна не лише для України. В умовах подальшого розвитку науково-технічного прогресу, всеоб`ємлюючої автоматизації виробництва, її все більш корпоративного або навпаки - локального характеру дістало місце підвищення професійних та особистих вимог до фахівців, тенденції надвиробництва, неможливість швидко знайти підходящу роботу. Всі зазначені явища та інші дедалі більше перетворюються на чинник деградації робочої сили. Але в нашій державі формування ринку праці, яке тільки розпочалося, диктує необхідність розробки політики зайнятості, яка буде враховувати специфіку перехідної економіки, національні особливості та менталітет населення. Це не виключає застосування деяких принципів та методик, які є характерними для стратегій зайнятості в країнах з розвиненим ринковим господарством, але можливо лише при умові їх адаптації до “українських реалій”.

Метою роботи є аналіз сучасного рівен. зайнятості населення в Україні, його державного регулювання та розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості.

Для досягнення мети підлягають вирішенню наступні завдання: - аналіз різних підходів до визначення поняття „зайнятість”, та виявлення існуючих методів його дослідження; - аналіз різних підходів у визначення сутності та методів державного регулювання зайнятості населення; - аналіз стану та рівня зайнятості та безробіття населення в Україні, та дослідження основних проблем їх державного регулювання; - виявлення основних шляхів вдосконалення державної політики у сфері зайнятості.

Об'єкт дослідження - рівень зайнятості населення та його державне регулювання.

В Україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів:

- Ринкові відносини в сфері праці знаходяться в процесі становлення. Безпосереднім слідством зниження виробництва стає не зростання безробіття, як це відбувається в умовах розвиненого, ефективно функціонуючого ринку праці, а зростання внутрішньовиробничої незайнятості. Аналіз роботи підприємств останніх років показує, що приховане безробіття зростає значно більшими темпами ніж відкрите. Різке скорочення виробництва не супроводжується адекватним звільненням робочої сили.

- Інфляція і економічний хаос здійснюють двосторонній вплив на заробітну платню: відбувається подальше зменшення й без того низької реальної заробітної платні, особливо в державному секторі, та зростає відрив розміру винагороди за працю від її результатів, якості та складності. В результаті заробітна платня втрачає належну їй функцію розподілу праці між різними секторами економіки у відповідності з попитом. Це призводить до нарощення диспропорцій між структурами попиту на працю та її пропозиції в професійно-кваліфікаційному, галузевому, територіальному та інших аспектах. Консервації зазначеної диспропорції сприяє штучне підтримання підвищеного попиту на робочу силу.

- У порівнянні із засобами, які мають у своєму розпорядженні центральна та місцева влади у розвитих країнах світу, фінансові, матеріальні та кадрові ресурси, яки мають у своєму розпорядженні відповідні державні органи України, щодо розробки і проведення політики зайнятості, украй обмежені. Тому якісно інше значення набуває правильний вибір пріоритетів.

Методологічною основою дослідження стали фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, Кодекс законів про працю України, Державні програми й Укази Президента України з питань регулювання зайнятості населення. Інформаційну базу дослідження склали дані статистичних збірників і періодичних видань, а також статистичні матеріали з тематичних проблем курсової роботи, що наведені в українській науковій літературі.

З урахуванням вищезазначеного мають бути сформульованіі стратегічні принципи політики зайнятості.

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Цілі, задачі та інструменти державної політики зайнятості

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (націонаьного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення - найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об”єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв”язків.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Ринок праці, як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних соціальних заходів розвитку суспільства [9;107-124].

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентноспроможністю (Мал.1.1.).



41

Мал.1.1. Державне регулювання ринку робочої сили

Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на:

- забезпеченні соціального партнерства суб”єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії , реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;

дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;

підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;

забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;

певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів [7;45-78].

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

До активних заходів належать:

створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо;

профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

організація громадських робіт;

посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв”язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Принципи соціального захисту (Мал.1.2.):

- Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки...