Стратегія розвитку України в умовах глобалізації

Вивчення передумов, ознак та форм глобалізації. Огляд процесу посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг. Вплив глобалізації на соціально-економічний стан України.
Краткое сожержание материала:

Размещено на http:///

Размещено на http:///

ВСТУП

Сьогодні економічний розвиток жодної країни не можна розглядати поза контекстом процесу глобалізації. Глобалізація впливає на розвиток світових ідеологій, інтенсивну боротьбу за встановлення світового порядку, стрибкоподібне зростання кількості і впливу міжнародних організацій, послаблення суверенітету національних держав, появу і розвиток транснаціональних корпорацій, збільшення міжнародної торгівлі, інтенсивні масові міграції та формування мультикультурних спільнот, створення планетарних засобів масової інформації та експансію західної культури в усіх регіонах світу. Її вплив має важливе значення для більшості частини населення.

Для деяких країн глобалізація створила такі можливості, про які не могло йтися декілька років тому. Але вона створила і нові небезпеки для багатьох інших країн. Від глобалізації, насамперед, виграють багаті люди, фірми та країни, експортери капіталу, технологій, міжнародні та глобальні фірми-лідери. Програють же країни з односторонньою, недостатньо розвинутою економікою, слабкою інфраструктурою, дрібні підприємці, некваліфіковані працівники, немобільні верстви населення. Небезпека глобалізації цілком слушно пов'язується з негативним впливом на національну культуру, духовність. Вона може призвести до втрати культурної різноманітності, до засилля масової культури та «вестернізації». А ці процеси чинять безпосередній вплив на економіку

Таким чином, успішно розвиватися сьогодні можуть лише країни, пристосовані до умов глобалізації, оскільки глобалізація дає значні потенційні вигоди лише тим країнам, що здійснюють адекватну політику. важливо враховувати і використовувати можливості глобалізації, щоб не залишитися осторонь від світових процесів.

На мою думку, актуальним питанням для України є вироблення чіткого уявлення про глобалізацію - в оцінках її впливу на Україну і розробка власної глобальної стратегії, що повинна гармонійно об'єднати активізацію внутрішніх ресурсів і зміцнювати економічні, науково-технічні і культурні зв'язки зі світовим співтовариством. Така стратегія забезпечить максимальне використання можливостей, наданих глобалізацією, і мінімізує її негативні наслідки

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ»

1.1 Передумови глобалізації

Перш ніж перейти до з'ясування сутності глобалізації, доречно проаналізувати передумови цього процесу, що характеризувалися синхронними суспільними змінами на початку та в середині ХХ століття. Аналіз релевантних теорій глобалізації світових тенденцій наведений у табл.1.

Таблиця 1. Аналіз релевантних теорій глобалізації світових тенденцій

№	Глобалізаційні тенденції	Характеристика
1.	Інтенсифікація товарних і фінансових потоків, які рухаються через кордони національних держав	Болісний перелом, спричинений двома світовими війнами та міжвоєнною депресією, призвів до виникнення інтенсивної й стійкої тенденції формування в розвинутих країнах транснаціональної економіки, а також «революції» міжнародної торгівлі та зростання ролі ТНК. Це призвело до поглиблення міжнародного поділу праці, бурхливого росту кількості та розмірів ТНК, виникненню світових ринків сировини, капіталу, робочої сили тощо, тобто до економічної глобалізації. Значна частка росту обсягів експорту в розвинутих країнах була забезпечена розвитком саме ТНК, оскільки за різними оцінками від 33% до 40% міжнародної торгівлі - це внутрішньофірмова торгівля, тобто передача необхідних для виробничих процесів комплектуючих з одного підрозділу ТНК до іншого.
2.	Формування сфери транснаціональної політики	Слідом за кризою - сплеском ксенофобії, крахом встановленої версальськими (1919р.) та вашингтонськими угодами (1921-1922рр.) системи міжнародних відносин, другою світовою та «холодною» війнами сталася «революція» міжнародної бюрократії, яка спричинила безпрецедентне зростання кількості як міжурядових (ООН, ЮНЕСКО, Світовий банк тощо), так і неурядових міжнародних організацій та переорієнтацією їх на нові напрямки діяльності. На відміну від орієнтації в ХІХ - початку ХХ ст.. на рішення державних проблем (право нації на само визнання, захист національно-державного суверенітету, запобігання міждержавних проблем тощо), переважна орієнтація з середини ХХ ст.. - на рішення гуманітарних проблем (права людини, захист етнокультурних меншин, запобігання геноциду, глобальним катастрофам тощо).
3.	Комунікаційна «революція»	З середини 20-х рр. ХХ ст. починається систематичне радіомовлення на коротких хвилях, з початку 60-х рр. розвивається телевізійне мовлення через ретрансляційні супутники, а з початку 70-х рр. - комп'ютерні мережі. Масові телекомунікації перестають бути просторово обмеженими.
4.	Концептуалізація суспільних змін	Ще однією тенденцією зрушення початку та всередині ХХ ст.. стало виникнення дискурсу розрізнення між старою, замкненою в межах національної держави соціальної організації, та нової, яка поширюється на групи країн або навіть увесь світ.

Розглянуті вище тенденції є синхронними й виглядають як контрастний перехід від старої (просторово/територіально «закритої» соціальної організації) до нової («відкритої» соціальної) організації. Ці зміни обумовлені серією екстраординарних подій, які відбулися на початку та в середині ХХ століття. Дві світові війни, революції та громадянські війни, економічна криза (1929-1933рр.) порушили тенденцію повільної інтернаціоналізації в економічних, політичних, культурних сферах. До того ж ці кризи порушили й звичний уклад життя, який базувався на цінностях економічної самодостатності, політичного суверенітету, культурної однорідності національних держав. Серія таких екстраординарних подій спричинила таке зрушення в діяльності індивідів, в організації ними громадського життя, після якого ні націоналізм, ні ідеологічна конфронтація, ні навіть жахи війн, організованої ксенофобії й геноциду не змогли «поховати» транснаціональний капіталізм, транснаціональну політику «загальнолюдських цінностей», транснаціональну масову культуру [4].

1.2 Характеристика глобалізації: сутність, ознаки, форми

Глобалізація - це об'єктивна реальність, що формується усією сучасною системою світової економіки та науково-технічного прогресу. Цей незворотній процес є дуже складним, багатогранним та суперечливим [9].

Поняття «глобалізація» варіюється у різних фахівців дуже широко. Глобалізація складається з множини глибинних трансформацій, що відбуваються в різних сферах людської діяльності. Гострі суперечки навколо цього поняття свідчать про складність феномена, неоднозначність можливих підходів, необхідність визначення об'єктивних критеріїв глобалізації.

У широкому розумінні під глобалізацією мається на увазі величезне збільшення масштабів світової торгівлі та інших процесів міжнародного обміну в умовах все більш відкритої світової економіки, що інтегрується. Зараз економічний, соціально-політичний, культурний розвиток відбувається під зростаючим впливом глобалізації.

Для більш точнішого визначення терміну глобалізації необхідно провести аналіз всіх економічних, політичних, культурних та інших процесів, які тісно взаємодіють один з одним. Глобалізація не визнає національних меж, вони для неї просто не існують, вона розглядає простір, на якому зіштовхнуться, переплітаються і розходяться безліч товарних, людських, інформаційних та інших потоків.

Розглянемо найпринциповіші ознаки та характерні риси глобалізації як суспільно-економічного процесу.

Перша ознака - це бурхливий технологічний прогрес, який призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на опрацювання, збереження і використання інформації.

Друга - лібералізація торгівлі та інших форм економічної діяльності, які викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною. В результаті були істотно знижені тарифи, усунуто багато бар'єрів у торгівлі товарами і послугами. Інші лібералізаційні заходи призвели до посилення руху капіталу та інших чинників виробництва.

Третя - значне розширення сфери діяльності учасників світогосподарської діяльності, що стало можливим як у результаті технологічного прогресу, так і більш широких обріїв управління на основі нових засобів комунікації. Так, багато компаній, що орієнтувалися раніш тільки на місцеві ринки, розширили свої виробничі і збутові можливості, вийшовши на національний, багатонаціональний, міжнародний і навіть глобальний рівень.

Четверта - ідеологічна конвергенція, коли на зміну недавніх протиріч між Заходом і Сходом прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства. Основним результатом такої конвергенції є курс колишніх соціалістичних країн на перехід до ринкової економіки.

П'ята - особливості культурного розвитку. Йдеться про тенденцію формування глобалізованих «однорідних» засобів масов...