Роль зайнятості у забезпеченні економічного зростання

Сутність та особливості зайнятості, її форми та види. Дослідження взаємозв’язку зайнятості та економічного зростання, вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення. Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Роль зайнятості у забезпеченні економічного зростання

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні проблеми зайнятості населення

1.1 Сутність та особливості зайнятості

1.2 Форми та види зайнятості

1.3 Формування державної політики зайнятості

Розділ 2. Дослідження взаємозв'язку зайнятості та економічного зростання

2.1 Економічне зростання та людський розвиток

2.2 Вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення

2.3 Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення економічного зростання

Розділ 3. Перспективи зростання зайнятості для економічного зростання

3.1 Стратегія регулювання зайнятості у забезпеченні економічного зростання

3.2 Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Забезпечення життєдіяльності суспільства і розвитку особистості як функції зайнятості здійснюється на ринку праці через фази відтворення трудових ресурсів: формування, розподіл, перерозподіл та використання. У свою чергу, тільки через зайнятість населення суспільно-корисною працею ринок праці виконує свою головну функцію - відтворювальну.

Зайнятість на ринку праці визначає таку фазу відтворення робочої сили, як розподіл і перерозподіл трудових ресурсів відповідно до попиту й пропозиції праці. Вона розподіляє працюючих за видами робіт, галузями виробництва, професіями і спеціальностями, соціальним статусом, за регіонами та поділяє зайнятих на найманих працівників, роботодавців і самозайнятих.

Підвищення ефективності формування державної та регіональних програм зайнятості населення значною мірою залежить від визначення ключових методологічних підходів щодо взаємодії доходів, заробітної плати та зайнятості населення через гармонізацію соціально-трудових відносин. Саме такі категорії, як доходи, заробітна плата, зайнятість населення у їх взаємозв'язку та взаємозалежності відображають формування певного рівня якості трудового життя працівників підприємств, вагомих важелів забезпечення гідної праці персоналу, сталих темпів економічного зростання на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

Встановлення належного взаємозв'язку між цими показниками сприятиме, перш за все, забезпеченню ринково-договірними засобами регулювання відповідності рівня заробітної плати працівників ринковій вартості послуг робочої сили як основи товарообмінних процесів на ринку праці. Однак поза увагою не мають залишатися й державні механізми регулювання цих процесів, що й обумовлює актуальність цієї проблеми в контексті забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості населення.

Серед зарубіжних вчених, які займалися висвітленням теоретичних основ категорії зайнятості населення та дослідженням її економічної природи, слід виділити таких науковців, як М. Вебер. Д. Кейнс, Ф. Кене, А. Маршалл, Д Мак-Грегор, К. Маркс, А. Маслоу. М. Мескон, Е. Мейо, Л. Портер, Д Рікардо, П. Самуельсон. А. Сміт, Ф. Тейлор, Й. Шумпетвр.

Суттєвий доробок у дослідження даної проблематики внесли такі вітчизняні вчені, як К Бердяев, Д. Богиня, І. Бондар. А. Богуцький. В, Вернадський, О. Гришнова, М. Долішній. Т. Заяць. Е. Капустін, Т. Кир'ян, А. Колот, С. Мочерний, В. Онікієнко, О. Рудченко, М. Туган-Барзновський. М. Чумаченко, А. Чухно. М. Шмельов та інші.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Роль зайнятості у забезпеченні економічного зростання».

Об'єкт дослідження - економіка України.

Предмет дослідження - роль зайнятості у забезпечеені економічного зростання.

Метою курсової роботи є обгрунтування методологічних підходів щодо визначення впливу доходів населення, заробітної плати на зайнятість населення в умовах сталого економічного зростання.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні аспекти зайнятості населення;

2) дослідити взаємозв'язок зайнятості та економічного зростання;

3) показати важливе значення перспектив зростання зайнятості для економічного зростання.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретико-методологічні проблеми зайнятості населення

1.1 Сутність та особливості зайнятості

У дореформений період забезпечення зайнятості населення ґрунтувалося на командно-адміністративних методах: громадяни, що досягли шістнадцятирічного віку і не мали обмежень по здоров'ю, були зобов'язані вчитися або працювати. У протилежному випадку вони в примусовому порядку направлялися на роботу чи переслідувались за законом. Іншими словами, усе працездатне населення країни було заручником держави, що наказувала, де і за якою професією має трудитися людина, яку заробітну платню одержувати, які мати пільги.

Відмінною рисою ринкової економіки є те, що людина самостійно приймає рішення, працювати їй чи ні. Держава не має права примусити громадянина працювати, що закріплено у Законі України «Про зайнятість населення».

Намагання забезпечити практично стовідсоткову зайнятість дієздатного населення у збиток економічній ефективності виробництва призвело до того, що на багатьох підприємствах мав місце не дефіцит робочої сили, а її надлишок. У результаті цього в умовах командно-адміністративної економіки при формальній відсутності безробіття воно Існувало у прихованій формі: частина працівників фактично тільки була присутня на роботі, тимчасово чи постійно виконувала невластиві її посаді функції, імітуючи трудову діяльність [7, 45].

Враховуючи весь спектр відносин, які виявляються і перетинаються в змісті поняття "зайнятість", його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або дохід.

Вироблення державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів. Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка володіє фізичними та розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. Використання трудових ресурсів характеризується показниками зайнятості.

У широкому розумінні сучасне поняття зайнятості є певною сукупністю соціально-трудових відносин між людьми з приводу:

- по-перше, забезпечення населення робочими місцями;

- по-друге, формування, розподілу і перерозподілу трудових ресурсів (робочої сили) з метою участі у суспільно-корисній праці;

- по-третє, забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Таке визначення охоплює великий комплекс проблем, за якими стоять структурна, інвестиційна, цінова, грошово-кредитна, кадрова, освітянська, міграційна, демографічна, соціальна політика держави. Ця сукупність соціально-трудових відносин знаходить свій прояв у певних економічних категоріях, таких, наприклад, як індивідуальна або колективна трудова діяльність, процес самої праці, продуктивність праці. її умови, нормування, мобільність та професійна підготовка кадрів, доходи і заробітна плата тощо. Звідси випливає важливий висновок: зведення проблеми зайнятості населення лише до відсутності безробітних - це невиправдане, помилкове і шкідливе з точки зору державної політики зайнятості припущення. Саме такий підхід у подальшому породжує недооцінку активних заходів на ринку праці, негативні наслідки розвитку нерегламентованої та нелегальної зайнятості, інші негаразди і, врешті-решт, те безробіття, в тому числі й приховане, до відсутності якого були зведені проблеми зайнятості.

На жаль, подібне ставлення до зайнятості іноді існує не тільки на побутовому рівні, що приносить шкоду справі. Але це - вади перехідного періоду. За часи соціалізму Україна мала повну зайнятість (при низькій продуктивності праці), і це вплинуло на психологію деяких працівників, ознаки якої і проявляються у спрощеному сприйнятті поняття зайнятості. Лише сучасний підхід до зайнятості у державній політиці, і що особливо важливо, на регіональному та місцевому рівні, дасть правильний напрям вирішенню всіх складних питань зайнятості населення і визначить її провідне місце як у макро-, так і в мікроекономіці.

Існують й інші визначення поняття зайнятості населення. Зокрема, Г.Т. Завіновська [7] вважає, що під зайнятістю населення слід розуміти діяльність частини населення зі створення суспільного продукту. І.С. Кравченко дає таке визначення зайнятості населення: зайнятість -- це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь в суспільно корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток. Але найбільш широка характеристика поняття зайнятості населення наведена у визначенні В.М. Петюха: зайнятість -- це діяльність громадян, яка не суперечить Конституції держави, спрямована на задов...