Розселення населення України та його зайнятість

Розселення населення: форми та чинники впливу. Фактори розміщення трудових ресурсів. Поняття, форми і види зайнятості. Аналіз динаміки її показників. Формування поселенської мережі. Заходи та наміри регулювання ринку праці з врахуванням форм розселення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Розміщення продуктивних сил та регіоналістика»

на тему: Розселення населення України та його зайнятість

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи розселення населення та його зайнятості
• 1.1 Розселення населення: поняття, форми та чинники впливу
• 1.2 Поняття зайнятості населення, форми і види зайнятості
• РОЗДІЛ 2. Особливості сучасного стану розселення населення та його зайнятість
• 2.1 Формування поселенської мережі
• 2.2 Аналіз динаміки основних показників зайнятості населення
• РОЗДІЛ 3. Основні заходи та наміри регулювання ринку праці з врахуванням форм розселення
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Докорінні перетворення суспільно-економічних відносин в Україні зумовлює переоцінку й вироблення нових підходів до регулювання основних процесів життєдіяльності населення. Необхідність модернізації економіки України та її наближення до стандартів висококонкурентного глобалізованого економічного простору актуалізують проблему розбудови адаптованого до нових умов розселенського середовища, здатного забезпечити найвищі стандарти життєдіяльності.

Формування, використання та розвиток трудового потенціалу як сукупності якісно-кількісних характеристик, якостей та можливостей окремої людини чи сукупного працівника, що формує, реалізовує чи акумулює для реалізації у майбутньому резерв праці, відбувається у конкретному просторовому вимірі. Просторові характеристики трудового потенціалу розкривають особливості останнього через призму території, часу та умов розвитку.

Наукове пояснення системності розселення та зайнятості населення, його взаємопов'язаності з територіальними системами виробничої та соціальної сфер має безпосередньо практичне значення, оскільки існує необхідність збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей.

Дослідженню різноманітних аспектів і проблем розселення та зайнятості присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як В.С. Васильченко, М.Р. Влах, В.Г. Давидович, А.І. Доценко, М.М. Дьомін, С.П. Калініна, Т.Г. Кравцова, В.Л. Міненко, В.М. Петюх, І.В. Пірон, Е.І. Пітюренко, В.Л. Тодосійчук та ін.

Попри значну кількість наукових праць з означеної проблематики недостатньо розробленими залишаються проблеми визначення тенденцій трансформаційних зрушень у розселенні населення і його зайнятості та їх соціально-економічної оцінки, особливо в сучасних умовах зміни пріоритетів суспільного розвитку, модернізації національної економіки та докорінних інституційних перетворень.

Метою курсової роботи є розробка теоретико-методологічних засад дослідження процесів розселення населення і його зайнятості та обґрунтування напрямів регулювання ринку праці з врахуванням форм розселення.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені та вирішувались такі завдання:

- визначити поняття розселення населення, його форм та чинників впливу;

- дати визначення поняття, форм та видів зайнятості населення;

- дослідити формування поселенської мережі;

- проаналізувати динаміку основних показників зайнятості населення;

- охарактеризувати основні заходи та наміри регулювання ринку праці з врахуванням форм розселення.

Об'єктом дослідження є регіональні системи розселення та їх динамічний стан з аналізом показників зайнятості.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми трансформації розселення населення і його зайнятості та визначення перспектив розвитку регіональних систем поселень.

У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи: системний підхід, аналізу і синтезу, порівняння, систематизації і узагальнення (для визначення поняття, форм розселення та зайнятості). Для аналізу динаміки основних показників зайнятості населення та дослідження поселенської мережі використано математично-статистичний, картографічний, літературний, історико-географічний, а також комп'ютерні методи обробки і візуалізації результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи розселення населення та його зайнятості

1.1 Розселення населення: поняття, форми та чинники впливу

Одним із фундаментальних понять розміщення продуктивних сил є поняття «розселення». Аналіз літературних джерел свідчить про те, що проблемі розселення населення найбільшої уваги приділялося в 60-70-ті роки минулого століття, а також про те, що ще й досі не можна вважати тему повністю вичерпаною. Різниця трактування термінів і визначень пов'язана, головним чином, з фахом дослідників. Саме це є причиною акцентування тих чи інших аспектів, хоча у дійсності усі вони присутні у явищі, яке розглядається.

Термін «розселення населення» мав подвійне тлумачення. Це і процес розподілу та перерозподілу населення по території, і його результат - мережа поселень (населених пунктів). Складний соціально-економічний процес розселення населення стосується його розміщення по території і в населених пунктах, функціонально-територіальних взаємозв'язків поселень (систем розселення), міграцій населення (незворотних, сезонних, маятникових). Власне демографічним аспектом вивчення розселення традиційно вважається аналіз процесів розподілу і перерозподілу населення по території (за одиницями статистичного обліку, у тому числі й населеними пунктами) [8, с. 42].

В англійській містобудівній науці та практиці для запобігання неточності і невизначеності понять вживають такі терміни, як «settlement раttern» - поселенська мережа (мережа поселень) і «settlement process» процес розселення [5, с. 51].

В. Давидович термін «розселення» визначає як розміщення мережі населених пунктів різної величини, які виконують ті чи інші народногосподарські функції (міст, селищ, сіл) по відношенню до місць виробництва, ліній транспорту, природного середовища і по відношенню одне до одного, а також розміщення населення по їхній території. Можна розглядати розселення на території усього світу, окремих країн, районів, промислових вузлів та міст» [3, с.15].

Розглядаючи далі поняття «розселення», слід зважити на те, що як результат відповідного процесу, фахівці виділяють такі види розселення (своєрідна ієрархія об'єктів): 1 - окреме житло - індивідуальний житловий будинок (квартира); 2 - населений пункт; 3 - територіальні системи розселення [5, с. 51].

Така ієрархія розселення відповідає ієрархії структури соціальної і територіальної організації суспільства: - сім'я - громада (міська, селищна) - суспільство (регіон, держава).

На сучасне визначення поняття «форма розселення» немає єдиної точки зору, єдиних критеріїв.

Одна група вчених розглядає поняття «форми розселення» з позицій різновидів взаємного розташування - «рисунків розселення». При цьому усе різноманіття «форм розселення» визначається виходячи із трьох ознак:

1) число населених пунктів - розміщення населення в єдиному територіальному масиві, що обслуговує усі підприємства, або устрої ряду відокремлених поселень, що розміщені поблизу окремих підприємств та їхніх груп;

2) форми розташування житлових територій: компактна, лінійна або скупчення окремих поселень;

3) «тяжіння» поселень одне до одного - розподіл функцій адміністративно-господарських і культурно-побутових [5, с. 57].

Третя ознака цілком справедливо розглядається як доповнююча характеристика типових форм розселення, тому що вона стосується поняття не форми, а системи розселення, бо тут йдеться про зовнішні зв'язки між поселеннями [3, с. 24].

Відповідно до зазначених ознак, вчені виділяють дві форми розселення: централізована - єдине місто і групова форма. Серед регіональних форм розселення відрізняють також: компактні та лінійні. Форми розселення в межах великих міст, мегаполісів, великих агломерацій також можуть бути компактні або лінійні; компактні або розчленовані. Комбінації цих структур створюють безліч просторових форм планувальних структур міського і регіонального розселення: радіальні, лінійні, лінійно-вузлові та ін. Усе це безумовно стосується саме морфологічних аспектів поняття «форм розселення».

Друга група вчених серед форм розселення розрізняє «автономну» і «групову». Автономна форма розселення виникає внаслідок суттєвої територіальної віддаленості сусідніх поселень, або внаслідок слабкого розвитку транспортних комунікацій. Групова форма забезпечує тісні, стійкі зв'язки в сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку, а масштаби і темпи подальшого розвитку окремих населених місць стають дедалі більш взаємопов'язаними. Як видно з наведеного визначення, в основу класифікації покладені просторові соціально-економічні зв'язки, які відносяться більше не до форм, а до систем розселення [21, с. 116].

Деякі вчені в якості форм розселення розглядаються дві основні форми - місто і село. В результаті історичного розвитку процесу розселення ці основні форми змінювались і виникали усе нові різновиди. Так з'явились міста різної величини і різного економічного проф...