Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу. Фінансовий та техніко-економічний аналіз ДП ХЕМЗ. Проблематика інноваційного потенціалу, розроблення пропозицій щодо його оцінки. Багатофакторний аналіз показників, які застосовуються для оцінки.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти методичного забезпечення оцінки інноваційного потенціалу підприємств
• 1.1 Теоретичні підходи до визначення поняття інноваційного потенціалу
• 1.2 Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу
• Висновки до розділу 1
• 2. Комплексний аналіз діяльності НДЦ ІПР НАН України та ДП ХЕМЗ
• 2.2 Коротка характеристика діяльності НДЦ ІПР НАН України та ДП ХЕМЗ
• 2.3 Аналіз фінансового стану ДП ХЕМЗ
• 2.4 Техніко-економічний аналіз ДП ХЕМЗ
• 2.5 Аналіз проблематики інноваційного потенціалу на ДП ХЕМЗ
• Висновки до розділу 2
• 3. Розроблення пропозицій щодо оцінки інноваційного потенціалу на ДП ХЕМЗ
• 3.1 Багатофакторний аналіз показників, які застосовуються для оцінки інноваційного потенціалу підприємства
• 3.2 Методичне забезпечення оцінки інноваційного потенціалу підприємства
• 3.3 Економічна ефективність від впровадження методики оцінки інноваційного потенціалу
• Висновки до розділу 3
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

В умовах сьогодення в світову економіку активно впроваджуються інновації. Промисловість все активніше застосовує нові технології для виробництва нових товарів. Інновації, в свій час, формують шлях, який забезпечує стійке зростання підприємств та організацій. У галузях, в яких використовуються інновації, підприємства активно змагаються у швидкості їх впровадження. Перемогти в конкурентній боротьбі зараз можливо тільки тоді, коли підприємство буде пропонувати продукцію найвищої якості, виготовлену на новітньому обладнанні за прогресивними технологіями.

Необхідно зазначити, що сьогодні, згідно з оцінкою експертів Світового Економічного Форуму (СЕФ), Україна за конкурентоспроможністю посідає дуже низькі місця серед інших країн світу. Так, за інноваційною компонентою індексу конкурентоспроможності (GCI) Україна займає 86-е місце.

Відставання підприємств України за інноваційною діяльністю від фірм інших країн світу не дозволяє їм забезпечити високу конкурентоспроможність, а значить - і стійке економічне зростання.

Ці обставини зумовлені як проблемами, що склалися у реальній економіці України, так і необхідністю уточнення теоретичних положень і науково - методичних розробок щодо інноваційного розвитку.

Питаннями інноваційної діяльності на різних рівнях ієрархії економіки займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Геєць В., Гриньов А., Ілляшенко С., Лепейко Т., Чухрай Н.І., Кристенсен К.М., Рейном М.Е., Гончаров В.Н. та інші. Проте потребують подальшого вирішення і уточнення такі питання, як: поняття "інновація" та визначення поняття "інноваційний потенціал підприємства".

У зв`язку з цим дана тема, у якій вирішуються зазначені проблеми, є актуальною.

інноваційний потенціал показник оцінка

Мета дослідження. Метою дипломної роботи є узагальнення і розвиток теоретичних і методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні положення та організаційно-методичне забезпечення оцінки інноваційного потенціалу підприємств і стратегії їх розвитку.

Об`єктом дослідження обрано процеси розвитку інноваційного потенціалу підприємств.

Для досягнення поставленої мети дослідження було поставлено такі завдання:

проаналізувати тенденції інноваційного розвитку економіки країни;

узагальнити теоретичні підходи щодо визначення поняття "інноваційний потенціал";

проаналізувати існуючі методи оцінки інноваційного потенціалу підприємств;

визначити теоретичні та практичні основи оцінки інноваційного потенціалу та економічного зростання підприємств на основі інтегральних показників і системи часткових показників;

здійснити оцінку інноваційного потенціалу;

розрахувати економічну та науково-практичну ефективність розроблених пропозицій.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу склали фундаментальні положення економічної теорії, менеджменту, наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених з проблем інноваційного розвитку. Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України й органів статистики Харківської області, фінансові та бухгалтерські звітності наукових організацій, фінансової та бухгалтерської звітності ДП ХЕМЗ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних положень і методичних підходів щодо оцінки інноваційного потенціалу підприємств та міститься в такому:

удосконалено:

визначення поняття "інноваційний потенціал" на основі ресурсного підходу, що дозволяє структурувати його за окремими складовими;

методику оцінки інноваційного потенціалу, яка базується на системі інтегрального та часткового показників, які виявлені методом багатомірного факторного аналізу та враховує наступні складові інноваційного потенціалу: трудова, науково-технічна, майнова, фінансова та організаційна;

організаційну структуру ДП ХЕМЗ.

У процесі дослідження було використано такі наукові методи: системного підходу - для обґрунтування теоретичних засад розвитку інноваційного потенціалу підприємств; аналізу та синтезу, індукції та дедукції - для деталізації і уточнення предмету дослідження; таксономічного і факторного аналізу - для оцінки інноваційного потенціалу підприємств; графічний - для ілюстрації результатів дослідження; прийоми порівняння та узагальнення - для визначення показників оцінки інноваційного потенціалу.

За результатами дипломної роботи опублікована стаття "Інтелектуальний капітал як складова інноваційного потенціалу підприємства", яка наведена у додатку А, положення наукової новизни доповідались на студентській конференції факультету менеджменту і маркетингу Харківського національного економічного університету.

1. Теоретичні аспекти методичного забезпечення оцінки інноваційного потенціалу підприємств

1.1 Теоретичні підходи до визначення поняття інноваційного потенціалу

Головним чинником економічного зростання й забезпечення належного місця вітчизняної економіки у світовій економічній системі є ефективне використання інновацій, які перетворюються на вирішальний фактор соціально-економічного розвитку і відіграють провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та культурних завдань. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває розгляд комплексу питань щодо інноваційної діяльності підприємств і, зокрема, інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності підприємства у реалізації стратегії інноваційного розвитку.

Надійним підґрунтям для забезпечення ефективності інноваційної діяльності є інноваційний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей усіх суб'єктів господарської діяльності. Слід зазначити, що питанням формування інноваційного потенціалу в економічній літературі приділяється досить багато уваги, однак існуюча інформація, найчастіше, носить суперечливий характер.

Від величини інноваційного потенціалу залежить вибір тієї або іншої стратегії інноваційного розвитку. Так, якщо у підприємства є всі необхідні ресурси, то воно може піти по шляху стратегії лідера, розробляючи й впроваджуючи принципово нові або базисні інновації. Якщо інноваційні можливості обмежені, то доцільно їх нарощувати й обирати стратегію послідовника, тобто реалізовувати поліпшуючі технології.

У широкому розумінні поняття "потенціал" (лат. "potentia" - сила) - це засоби, запаси, джерела, що є в наявності и можуть бути використані, приве-дені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи у певній області. [12, c.47 - 49].

Поняття "інноваційний потенціал" стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності та отримало свій розвиток з початку 80-х років XX ст. Не так давно воно стало вводитись в число понять економічної науки як економічна категорія. В останній час все більше дослідників та вчених приділяють увагу вивченню окремих аспектів інноваційного потенціалу.

В науковій літературі відсутнє єдине визначення сутності інноваційного потенціалу. Так, Є.В. Лапін [8, С.173] розглядає його як спроможність створювати нововведення власними силами або придбавати їх збоку, а також: ефективність впровадження інновацій в практику господарської діяльності. Результатом реалізації інноваційного потенціалу він вбачає:

освоєння нової та модернізація продукції, що випускається;

розробка та впровадження у виробництво нових машин, обладнання, інструментів, нових конструкційних матеріалів;

розробка та впровадження у виробництво нових технологій та способів виробництва продукції;

удосконалення та розробка нових методів, засобів та правил організації та управління виробництвом.

Близьким до попереднього визначення є позиція Н....