Розвиток трудового потенціалу в Сумській області

Поняття та головний зміст, соціально-економічна характеристика трудових ресурсів. Сумська область: соціально-економічні показники розвитку регіону, оцінка ефективності використання трудового потенціалу в ньому та фактори впливу на даний показник.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

трудовий потенціал економічний ресурс

Тема моєї дипломної роботи «Розвиток трудового потенціалу в Сумській області», на мою думку це питання є дуже актуальним у наш час, бо саме трудовий потенціал забезпечує економічний розвиток певної місцевості, а отже і цілої країни.

Сучасні тенденції формування потенціалу побудовані на індустріальному та соціальному аспектах розвитку. Індустріальний аспект визначає ключовим фактором розвитку техніко-технологічну базу виробництва, а соціальний - соціально-трудову. Національне багатство створюється безпосередньо працею його громадян, тому трудові ресурси варто віднести до одного з основних факторів розвитку економіки країни.

Економічна сутність трудового потенціалу суспільства полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючої робочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робоча сила - здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок - суспільство зацікавлено в максимальній питомій вазі трудового потенціалу, задіяного в суспільно-корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життя населення.

Соціальна сутність трудового потенціалу полягає в тому, що він дає можливості як окремим особам, так і різним соціальним групам населення самоствердитися у суспільстві та забезпечити собі і суспільству законне джерело доходів.

У наш час вирішальною умовою конкурентоспроможності трудового потенціалу є його якість. Якість трудового потенціалу залежить від великої кількості чинників, серед яких слід виділити природний приріст населення, зміцнення фізичного стану і здоров'я, підвищення інтелектуально-культурного рівня населення. Перелічені фактори, які впливають на стан трудового потенціалу, можуть бути об'єктивними (демографічна ситуація, природні умови) та суб'єктивними (соціально-економічний розвиток суспільства, непрофесійне управління трудовим потенціалом). Освіта є найкращим розміщенням капіталу для особи, сім'ї, підприємства і суспільства в цілому та одним із головних чинників якості трудового потенціалу.

Збереження і розвиток трудового потенціалу регіонів нерозривно пов'язані з розвитком національної економіки, зростанням її конкурентоспроможності, забезпеченням сталого розвитку держави, гідної праці та добробуту людей.

1. Загальна характеристика трудового потенціалу

1.1 Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів. Економічно активне неселення

Трудові ресурси - це форма вираження людських ресурсів, що являють собою один із видів ресурсів економіки поряд з матеріальними. Особливість людських ресурсів полягає в тому, що вони одночасно є і ресурсами для розвитку економіки, і людьми, споживачами матеріальних благ і послуг. Проте залежно від соціальних, психологічних якостей людей, статі, віку, освіти, здоров'я, сімейного стану їхні матеріальні і моральні потреби неоднакові.

Поняття «трудові ресурси» є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка має фізичні й інтелектуальні можливості, здатна провадити матеріальні блага або робити послуги.

До трудових ресурсів належать:

а) населення в працездатному віці, зокрема, в Україні чоловіка 16-59 років (включно); жінки 16-54 (включно), за винятком непрацюючих інвалідів роботи й війни 1 й 2 групи й непрацюючі особи непрацездатного віку, осіб які одержують пенсію за віком на пільгових умовах (чоловіка 50-59 років, жінки 16-54 року);

б) населення, старше й молодше від працездатного віку, що зайнято в народному господарстві.

Велике значення має формування і використання трудових ресурсів по території країни з урахуванням регіональних особливостей, що пов'язані з впливом демографічних і соціально-економічних факторів.

Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності, оскільки чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси, а також від міграційних процесів, тобто залежно від співвідношення кількості приїжджаючих і від'їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси. Вплив демографічних факторів на використання трудових ресурсів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв'язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини.

На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особливості структури виробництва. а також економічної кон'юнктури (зростання, стабілізація або спад виробництва). Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, професійною підготовкою робочої сили.

Усі фази органічно пов'язані між собою. [1]

У радянські часи для оцінки забезпеченості держави людьми, здатними до праці (робочою силою), використовували термін «трудові ресурси». Під трудовими ресурсами в Україні розуміють населення працездатного віку (чоловіки від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком інвалідів І і II груп та пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах. Проте пенсіонери і підлітки, які на даний момент зайняті в господарській діяльності, також становлять запас (ресурс) робочої сили.

Нещодавно Україна перейшла на міжнародні стандарти оцінки забезпеченості робочою силою, якою користується Міжнародна організація праці (МОП). Базовим поняттям за цим підходом є економічно активне населення. Це населення обох статей віком 15-70 років, яке пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг (мал. 1). До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід (зайняті), та безробітні. Рівень економічної активності населення розраховується по формулі:

Ре.а. = Че.а. / Чн (1),

Де Ре.а - рівень економічної активності населення;

Че.а - частка в загальній чисельності економічно активного населення;

Чн - загальна чисельність населення [2].

У 2010 році працевлаштуванням тимчасово незайнятих громадян крім Державної служби зайнятості займалося близько сотні рекрутингових агенцій. При цьому точну кількість безробітних чи незайнятих людей ніхто не знає. Дослідження Держкомстату України за методологією МОП дає орієнтовну загальну цифру, яка практично не дає можливості проводити ефективну державну політику зайнятості в країні в залежності від професій, кваліфікації, освіти, статі та відповідності потребам роботодавців та економіці країни в цілому.

Дев'ять місяців 2010 року характеризується підвищенням економічної активності населення всіх вікових груп до відповідного періоду минулих років, незалежно від мешкання, чи у міській чи у сільській місцевості.

Размещено на

Размещено на

Рис. 1.2. Розподіл населення віком 15-70 років за економічною активністю та зайнятістю

Зростання економічно активного населення старше працездатного можна пояснити тим, що економічна криза вимушує працювати й тих, дохід яких досі дозволяв пристойне життя.

Станом на 1 січня 2011 року працюючі пенсіонери складали близько 2,9 млн. осіб[81], що становить 21,0 % загального числа пенсіонерів (21,5 % на 1 січня 2010 р., 19,1 % на 1 січня 2007 р.)

Зменшення кількості зайнятого населення відбувається із-за світової фінансово-економічної кризи. Але в цих умовах привертає увагу зростання чисельності зайнятих осіб старше працездатного віку. Навіть за неповний 2010 рік їх кількість перевищує показники минулих років у цілому. [3]

До зайнятого населення відносять осіб, які займаються економічною діяльністю з метою отримання доходу. Сюди належать передусім ті, хто працює за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), а також самозайняті (роботодавці; особи, які самостійно забезпечують себе роботою або безкоштовно працюють у сімейному бізнесі).

Економічно неактивне населення - це населення, що не входить до складу економічно активного населення, включаючи осіб молодшого віку, установленого для виміру чисельності. Включає такі категорії:

- учні студенти, слухачі й курсанти денної форми навчання (включаючи денні аспірантури й докторантури);

- особи, які одержують пенсію по старості й на пільгових умовах, а також особи, які одержують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

- особи, які одержують пенсію по інвалідності;

- особи, які займаються домашнім господарством, доглядом за дітьми, хворими;

- особи, які втратили надію знайти роботу, тобто ті, хто припинив пошуки роботи, але які можуть і готові працювати;

- особи, які не бажають працювати (не бачать потреби в роботі) незалежно від джерела доходу.

Особи у віці 15-70 років (зареєс...