Проектування в’язального цеху по виготовленню верхнього трикотажу на машинах "Мультікомет-48"

Значення та задачі технічного нормування праці, методи встановлення норм виробітку і норм часу на одному з видів в’язального обладнання, економічна ефективність вибору варіанта устаткування та чисельності працюючих. Фонд заробітної плати і собівартість.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ №1. Організація нормування праці

1.1 Значення та задачі технічного нормування праці

1.2 Методи встановлення норм виробітку і норм часу

1.3 Методи визначення витрат робочого часу спостереженням

1.4 Розрахунок норм виробітку на одному з видів в'язального обладнання

Розділ №2. Економічна ефективність вибору варіанта устаткування

Розділ №3. Розрахунок чисельності працюючих, фонду заробітної плати та показників продуктивності праці і середньої заробітної плати

Розділ №4. Розрахунок собівартості, ціни та рентабельності продукції

Висновки

Використана література

Вступ

Легка промисловість України охоплює галузі, що виробляють товари народного споживання -- тканини, одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії тощо. Серед них -- текстильна, швейна, трикотажна, шкіряно-галантерейна, взуттєва, хутрова та інші галузі. Крім того підприємства легкої промисловості виробляють й товари виробничого призначення - корд, канати, штучну шкіру тощо.

Сировиною для галузі є натуральні, штучні та синтетичні волокна. Легка промисловість України переробляє як власну (льон, шкіра, хутро, хімічні волокна, вовна), так і привізну (вовна, бавовна, текстиль) сировину.

В Україні легка промисловість почала формуватися в другій половині ХІХ ст. Саме тоді з'явилися перші шкіряні заводи у Києві та Бердичеві, джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові. Підприємства легкої промисловості на початку ХХ ст. більше походили на кустарні майстерні та мали незначний обсяг виробництва. Проте вже через півстоліття, коли було збудовано низку потужних підприємств, галузь розвивалася прискореними темпами. Наприкінці ХХ ст. легка промисловість посідала вагоме місце в економіці України. Її частка у структурі промислового виробництва становила майже 12%. Проте в останні роки спостерігається суттєве скорочення обсягів її виробництва (1% у структурі промисловості України в 2003 р.).

Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України. Однак легка промисловість завжди відставала від потреб суспільства щодо асортименту, якості й обсягів виробництва продукції, а в наш час перебуває у глибокій кризі, її частка у промисловому виробництві скоротилась.

Трикотажна промисловість займається виготовленням трикотажних тканин, білизни, в'язаних виробів, шкарпеток і панчіх із натуральних та хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача. Великі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях, Житомирі.

Основні причини зменшення темпів зростання промисловості пов'язані із загальною економічною кризою: важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв'язків з країнами близького зарубіжжя .

З прадавніх часів людина не могла обійтись без одягу, взуття, посуду, тощо. Більше того, ці речі, які ми тепер називаємо товарами широкого вжитку, що вироблялись у давнину найпримітивнішим способом, дали поштовх на тільки для створення однієї з найпотужніших та найважливіших галузей (яку по іронії долі хтось назвав легкою) практично всього цивілізованого світу, а й життя і розвиток індустрії планети в цілому.

Легка промисловість - одна з найстаріших галузей народного господарства - створювалась протягом сторіч. Поштовх до її виникнення дали перші мануфактури.

Зародження легкої промисловості, і в першу чергу текстильної, спонукало до створення машинобудування, хімічної та інших галузей виробництва.

Споживчий ринок насичується за рахунок товарів імпортного виробництва, аналоги яких виробляються в Україні, тим самим звужуючи можливості реалізації вітчизняних товарів. Частка вітчизняних товарів у роздрібній мережі не перевищує 15-30%, решта - імпорт.

На структуру легкої промисловості мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки.

Однією із проблем легкої промисловості, що пов'язана з галузевою специфікою - відсутність коштів для сезон их закупок сировини.

Як і в попередні кризові роки, в легкій промисловості збереглася велика кількість проблем, пов'язаних із зростанням безробіття, триваючої заборгованності по заробітній платі, пенсіях, стипендіях та допомогах, низьким рівнем мінімальної і середньої заробітної плати і як результат - зниження платоспроможного попиту населення.

Технічне переозброєння і реконструкція підприємств є основним джерелом нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. Оскільки віддача капіталовкладень у технічне переозброєння і реконструкцію приблизно вдвоє більша за нове будівництво, сюди спрямовується не менше ніж половина загальної їх суми.

Могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки в сучасних умовах стають зовнішньоекономічні зв'язки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Тому тема даної курсової роботи «Проектування в'язального цеху по виготовленню верхнього трикотажу на машина Мультікомет-48» є актуальною.

Розділ №1. Організація нормування праці

1.1 Задачі та значення технічного нормування праці

Технічне нормування у широкому розумінні цього поняття представляє собою встановлення технічно обгрунтованих норм витрат виробничих ресурсів. При цьому під виробничими ресурсами розуміються енергія, сировина, матеріали, інструмент, робочий час.

Основна задача нормування - це визначення міри праці і відповідної винагороди.

Технічне нормування праці - це сукупність методів і прийомів з виявлення резервів робочого часу і встановлення необхідної міри праці.

Задачами технічного нормування є виявлення резервів робочого часу і поліпшення організації праці на підприємстві, встановлення правильної міри праці (тобто визначення норми часу) і в кінцевому результаті - підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів виробництва.

До затрат що нормуються відносять затрати які необхідні для виконання заданої роботи, і тому вони включаються до складу норми часу.

До затрат робочого часу, які не нормуються і не включаються до складу норми, відносять втрати робочого часу (втрати часу внаслідок виконання робітником випадкової та непродуктивної роботи, такої, наприклад, як ходіння за майстром, наладником, документацією, інструментом, транспортними засобами, матеріалами тощо; перерви в роботі з організаційних і технологічних причин, пов'язаних з простоями в очікуванні роботи, крана, підсобного робітника, креслення, інструмента, з простоями через відсутність електроенергії тощо; втрати з вини робітника у зв'язку із запізненням і несвоєчасним залишенням робочого місця, сторонніми розмовами тощо).

Затрати робочого часу, що нормуються, поділяються на підготовчо-заключний, оперативний час, час на обслуговування робочого місця і час на перерви на відпочинок і особисті потреби робітника.

Основний (технологічний) час представляє собою час, протягом якого змінюються розміри і форми заготовки, зовнішній вигляд і шорсткість поверхні або взаємне положення окремих частин складальної одиниці та вони закріплюються тощо. Основний час може бути машинним, машинно-ручним, ручним.

Час технічного обслуговування - це час, що витрачається на догляд за робочим місцем (обладнанням) протягом даної конкретної роботи (зміна притуплених інструментів, регулювання інструментів і підналагодження обладнання в процесі роботи, змітання стружки тощо).

Час технічного обслуговування визначається у відсотках до основного часу.

1.2 Методи встановлення норм виробітку і норм часу

Під методами встановлення, норм праці розуміють методичні основи, визначаючі методику дослідження, розрахунку і проектування витрат робочого часу або нормативних матеріалів для нормування трудових процесів. Методи нормування поділяються на аналітичний і досвідно статистичний.

Аналітичний метод має два різновиди: аналітично розрахунковий метод і аналітично дослідницький метод. Перший передбачає розрахунок норм праці по розробленим нормативах праці і режимів роботи обладнання. Другий передбачає розрахунок норм на основі результатів дослідження витрат робочого часу і технологічних режимів параметрів.

Є ще дослідно статистичний (сумарний) метод передбачає визначення норм праці на основі сумарних даних, взятих з оперативного і статистичного обліку і досвіду особи, що встановлює дану норму.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупн...