Порядок розрахунку продуктивності і економічної ефективності технологічного процесу складання та оформлення технологічної документації складеного виробу

Оцінка техніко-економічної ефективності технологічного процесу. Технологічна собівартість виконання повузлового і загального складання одного виробу. Технологічні документи, які використовують при розробці процесів складання. Перелік слюсарних операцій.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Контрольна робота з технології машинобудування

на тему: «Порядок розрахунку продуктивності і економічної ефективності технологічного процесу складання та оформлення технологічної документації складеного виробу»

Вступ

Складання машин - технологічний процес поєднання, координування і фіксації деталей у вузли, а вузлів у машину.

У результаті складання досягається необхідне взаємне розташування деталей, що поєднуються, відносна рухомість або нерухомість елементів, що сполучаються, і міцність конструкції.

Будь яка машина складається з окремих частин, з яких найпростішою є деталь (елемент), що не має ніяких з'єднань. Сукупність декількох деталей, що з'єднані і скріплені між собою і представляють самостійну частину машини, називається вузлом. Залежно від конструкції і числа деталей у вузлі вони можуть бути різної складності.

Деталь або вузол, з якого починається складання, називається базовою деталлю або базовою групою. Базова деталь визначає положення всіх інших складальних одиниць. Щоб полегшити процеси складання, використовують технологічні схеми складання, на яких умовно зображена послідовність процесу.

1. Порядок розрахунку продуктивності та економічної ефективності

Техніко-економічну ефективність технологічного процесу складання оцінюють наступними критеріями [1]:

1) трудомісткістю складання виробу Т_ск;

2) продуктивністю складального робочого місця:

Q = tR_ск/Т_шт,

де t - фонд робочого часу, хв;

R_ск - число робітників, які виконують операцію на даному робочому місці;

3) коефіцієнтом завантаження робочих місць К₃ і потокової лінії К_з.л:

;

,

де - число робочих місць в лінії;

4) коефіцієнтом трудомісткості складального процесу:

К_ТР = Т_ск/Т_М,

де Т_М - трудомісткість обробки заготовок деталей, що входять у виріб, хв;

5) коефіцієнтом розчленування складального процесу:

К_розч = Т_ск.вуз/Т_ск,

де Т_ск.вуз - сумарна трудомісткість повузлового складання, хв;

6) коефіцієнтом досконалості складального процесу виробу:

,

де Т_пр - трудомісткість припасувальних робіт, хв;

7) показником рівня автоматизації процесу складання:

К_авт = Т_авт/Т_ск,

де Т_авт - тривалість складання виробу на автоматизованих операціях, хв;

8) коефіцієнтом оснащення технологічного процесу складання:

К_осн = К_пристр/n,

де К_пристр - число складальних пристроїв;

n - число операцій складання даного виробу.

Вартість виконання операції визначають за формулою:

,

де С_г.з - годинна заробітна плата робітника-складальника, грн;

Z_o - загальні цехові накладні витрати на виробничу заробітну плату, %;

Z_a - накладні витрати на амортизацію обладнання, % ;

а - річні амортизаційні відрахування, % ;

B_обл- вартість обладнання, грн;

F_до- річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год.

Технологічна собівартість виконання повузлового і загального складання одного виробу [1] дорівнює:

,

де Т_шт.п/в, Т_шт.з, Т_шт.пр, Т_шт.p - відповідно штучний час повузлового і загального складання, припасування і регулювання, хв;

З_п/в, З_з, З_пр, З_p - відповідно хвилинна заробітна плата при виконанні повузлового і загального складання, припасування та регулювання, грн;

S_хв - вартість 1 хвилини роботи складального обладнання, грн;

З_н - хвилинна заробітна плата одного налагоджувальника, грн;

К_а, К_е - коефіцієнти амортизації та експлуатації складального оснащення, (К_а = 0,2...0,5; К_е = 0,2);

S_о - вартість всього складального оснащення, грн;

n - число складальних операцій;

n- число одиниць складального обладнання;

n - число переналагоджуваних складальних операцій.

При розрахунку витрат по заробітній платні виходять з того, що основні робітники складальної дільниці працюють за відрядною оплатою праці, а допоміжні - за часово-преміальною.

Витрати по заробітній платні основних робітників рівні:

С_з = З₁К_сТ_скУ,

де З₁ - годинна тарифна ставка першого розряду для відрядників, грн/люд-год;

К_с - середній тарифний коефіцієнт;

Т_ск - сумарна річна трудомісткість складання виробу, год.

Витрати по додатковій заробітній платні основних робітників приймають рівними 6...12 % від основної заробітної плати:

C_д = (0,06…0,12).

Сумарні річні витрати по заробітній платі основних робітників рівні:

З_о = С_з + С_д.

Середньомісячна заробітна плата одного основного робітника дорівнює:

складання продуктивність документація виріб

З = З_о/(12R_ск).

Витрати по прямій заробітній платі допоміжних робітників рівні:

З_д = З_1пК_сR_дF_д.р,

де З_1п - годинна тарифна ставка погодинників 2-го розряду, грн/люд-год.

Річний фонд премій допоміжних робітників приймають рівним 20 % від витрат по прямій заробітній платі допоміжних робітників, тобто З_n.p= 0,2 Зд.

Сумарні річні витрати по зарплатні допоміжних робітників рівні:

З_Уд = З_д + З_п.р.

Середньомісячні витрати по заробітній платні одного допоміжного робітника визначаються за формулою:

.

2. Оформлення технологічної документації

Вимоги щодо заповнення та оформлення технологічних документів на технологічні процеси (операції), спеціалізовані за методами складання, встановлюються за державним стандартом.

Вибір документів відповідних видів в залежності від типу і характеру виробництва, стадії розробки технологічної документації, ступеня деталізації опису і методів складання, що застосовуються, встановлює розробник документів.

Вимоги щодо побудови і заповнення операційних карт (ОК) встановлює державний стандарт (форми 1 і 1а, 2 і 2а, 3 і 3а). Цей стандарт передбачає можливість застосування форм маршрутних карт (МК) як інших технологічних документів: карт технологічного процесу (КТП), карт типового технологічного процесу (КТТП), карт технологічної інформації (КТІ), відомості деталей складальних одиниць до типового групового технологічного процесу (операції) (ВТП, ВТО); операційних карт (ОК); комплектувальної карти (КК) тощо. При цьому в графі 28 блока Б6 основного напису карти необхідно проставляти через дріб умовне позначення відповідного виду документа, функції якого виконує МК, наприклад, МК/КТП, МК/ОК і т.ін.

Найбільш зручними формами є форми 2 і 1б МК за державним стандартом і ОК форми 1 і 1а за державним стандартом.

Загальні вимоги до форм, бланків і загальні вимоги до їх оформлення, а при проектуванні документів із застосуванням засобів механізації та автоматизації також встановлюються державними стандартами.

Після розробки технологічного процесу складання заповнюють технологічні документи, склад яких наведено в таблиці 1 [2].

Таблиця 1 - Технологічні документи, які використовують при розробці технологічних процесів складання (згідно з ГОСТ 3.1119-83 і ГОСТ 3.1121-84)

Технологічний процес	Технологічні документи при описі технологічного процесу (операції)
	маршрутного	маршрутно-операційного	операційного
Одиничний	ТЛ, МКХ, ВО, ВСІ, КЕ	ТЛ, МКХ, ОК, ВО, ВОПХ, ВСІ, КК, КЕ	ТЛ, МКХ, ОК, ВО, КК, КЕ
... Другие файлы: Підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження нового технологічного процесу на дільниці виготовлення виробу Характеристика впровадження нового технологічного процесу у виробництві. Розрахунок необхідної кількості устаткування та коефіцієнтів його використанн... Підготовка до проектування технологічних процесів складання машин Дані для проектування технологічного процесу складання. Ознайомлення зі службовим призначенням машини. Розробка технічних вимог до виробу та технологі... Розробка стислого технологічного процесу складання шестеренного мастильного насоса Розгляд проектування технології складання машини на прикладі розробки технологічного процесу складання одного з вузлів - шестеренного мастильного насо... Оснащення технологічного процесу складання Слюсарна обробка деталей, роботи по складанню машин і приладів в умовах малого і середньосерійного типів виробництва. Оснащення технологічного процесу... Розрахунок ефективності технічного переоснащення підприємств швейної галузі Визначення витрат та економічної ефективності від впровадження нового обладнання на швейному підприємстві за допомогою розрахунку техніко-економічних...