Платіжний баланс

Економічний зміст і теорії платіжного балансу. Особливості структури та методики його складання. Аналіз сальдо платіжного балансу України за 2011–2012 рр. Основні методи його зрівноваження. Національне та міждержавне регулювання платіжного балансу.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

платіжний баланс економічний

Платіжний баланс є головним статистичним документом, що відображає зовнішньоекономічні операції держави. Його стан має важливі наслідки для її економіки. Стан торгового і платіжного балансів має великий вплив на валютний курс і валютну політику держави. За останні роки в платіжному балансі України спостерігається дефіцит ресурсів, який негативно впливає на економіку України.

Аналізом платіжного балансу займається НБУ України, який і надає аналітичні огляди з оцінки стану платіжного балансу України. Питання диспропорцій у платіжному балансі, концепції поглинання і макроекономічного балансу, що визначають оптимальні величини сальдо поточного рахунку, розроблені й описані у працях таких учених, як О. Адедеджі, С. Александер, М. Артіс, С. Бесанджер, Р. Брукс, Р. Гест, Р. Глік, Дж. Грубер, С. Едвардс, П. Ісард, Х. Іто, С. Калдерон, Т. Кано, К. Каса, П. Кашин, Дж. Кемпбелл, К. Кент, Т. Крюгер. Теоретичними й практичними проблемами досягнення рівноваги зовнішніх платежів займалися такі російські науковці та вітчизняні дослідники: Ю. Василенко, К. Данилова, О. Кірєєв, Є. Корнієнко, Л. Красавіна, З. Луцишин, І. Пузанов, О. Рогач, Т. Унковська, А. Філіпенко, Н. Шаповаленко, В. Шевчук, Т. Шемет та інші.

Не вирішені раніше частини проблеми. Питання, пов'язані з вибором найефективніших інструментів коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу за різної економічної ситуації в країні, залишаються недостатньо розробленими, що й зумовило актуальність обраної теми дослідження.

Об'єкт дослідження платіжний баланс. Предмет дослідження - місце платіжного балансу у валютній сфері економічних відносин.

Мета написання курсової роботи проаналізувати платіжний баланс та його місце у валютній сфері економічних відносин.

Досягнення мети потребує вирішення наступних завдань:

- розглянути поняття та основи побудови платіжного балансу;

- дослідити фактори, що впливають на платіжний баланс та методи його зрівноваження;

- провести аналіз сальдо платіжного балансу України за 2011 - 2012 рр.

- виявити особливості національного та міждержавного регулювання платіжного балансу.

Методологічним підґрунтям дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання. У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: формально-логічний; функціональний; системно-структурний; порівняльний.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків та пропозицій

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

1.1 Економічний зміст платіжного балансу

Всі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні, але немає такої країни, яка в тій чи іншій мірі не була б пов'язана нитками економічної взаємодії з навколишнім світом.

Платіжний баланс - балансовий рахунок міжнародних операцій - це вартісне вираження всього комплексу світо-господарських зв'язків країни у формі співвідношення показників ввезення та вивезення товарів, послуг, капіталів. Балансовий рахунок міжнародних операцій являє собою кількісне і якісне вартісне вираження масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі в світовому господарстві. На практиці прийнято користуватися терміном «платіжний баланс», а показники валютних потоків по всіх операціях позначати як платежі і надходження. [8, с. 109 - 110]

У зв'язку з цим, Пищик П.В. дає наступне визначення платіжного балансу:

Платіжний баланс - співвідношення платежів, здійснених країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу (місяць, квартал, рік) [16,c. 38].

Звернімося до визначення платіжного балансу в зарубіжній економічній літературі. У фундаментальній роботі американських економістів Вассермана і Уейра з проблем платіжного балансу дається таке визначення: «Платіжний баланс можна визначити як статистичне уявлення економічних операцій, які мали місце протягом даного періоду між резидентами даної країни і представниками решти світу, тобто іншої країни, групи країн і міжнародних організацій ».

У методичних вказівках МВФ говориться: «Платіжний баланс являє собою таблицю статистичних показників за даний період, що показує: а) операції з товарами, послугами і доходами між даною країною та рештою світу, б) зміну власності та інші зміни в належать цій країні монетарному золоті, спеціальних прав запозичення (СДР), а також фінансових вимогах і зобов'язаннях по відношенню до решти світу і в) односторонні перекази і компенсуючі записи, які необхідні для балансування в бухгалтерському сенсі тих операцій і змін, які взаємно не покриваються ». [18]

Опубліковані платіжні баланси охоплюють не тільки платежі та надходження, які фактично вироблені або підлягають негайному виконанню на певну дату, але й показники за міжнародними вимогами і зобов'язаннями. Така практика пояснюється тим, що переважна частина угод, включаючи торгові операції, відбувається в наш час на кредитній основі. Деякі аналітики прагнуть знайти спосіб відділення фактично виконаних платежів від величини кредитних зобов'язань. Однак це неможливо за нинішнього стану системи обліку та технічних засобів. І в цьому немає необхідності. Сучасні таблиці платіжних балансів містять достатньо відомостей про рух всіх видів цінностей між країнами. При цьому та частина зобов'язань, яка не виплачується у поточному періоді, а переноситься на майбутнє, заноситься до статей платіжного балансу, що відображають рух капіталів і кредитів. [24,c. 54]

На додаток до платіжного балансу, який містить відомості про рух потоків цінностей між країнами, складається баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан у категоріях запасу. Він показує, на якому ступені інтеграції у світове господарство перебуває країна. У ньому відбивається співвідношення на даний момент вартості отриманих та наданих країною кредитів, інвестицій, інших фінансових активів. В одних країн отримані ресурси переважають, а закордонні активи невеликі. В інших країн великі й різноманітні і ті, і інші показники. Особливе місце займають США як нетто-імпортер іноземних фінансових ресурсів. Показники міжнародної фінансової позиції і платіжного балансу взаємопов'язані. [27,c. 208]

Від платіжного балансу слід відрізняти розрахунковий баланс, який представляє вимоги і зобов'язання країни по відношенню до зарубіжних країн. У ці вимоги і зобов'язання включаються державні (золотовалютні та інші) та приватні активи, прямі інвестиції, отримані та надані кредити, зобов'язання фінансових і нефінансових корпорацій. На відміну від платіжного балансу в розрахунковий баланс входять всі вимоги і зобов'язання по відношенню до інших країн, за якими не проведені платежі. [21,c. 163]

Теорія і практика складання платіжного балансу розвиваються і удосконалюються відповідно до змінами у світовій економіці. Термін «баланс» застосовується у міжнародних платіжних відносинах для вираження ряду понять, включаючи балансовий рахунок, сальдо чи залишок рахунку, стан рахунку, рівновагу та ін.. Тому платіжний баланс - це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують один одного, але і певний стан цих операцій, що включає якісні і структурні характеристики основних його елементів.

1.2 Теорії платіжного балансу

Метою теорій платіжного балансу є розроблення методів регулювання зовнішніх розрахунків.

Теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу була розроблена у XVIII ст. Д. Юмом та Д. Рікардо. Вона панувала протягом майже 200 років до 30-х років XX ст. Відповідно до цієї теорії, якщо платіжний баланс країни пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменшується кількість золотих грошей в обігу та знижуються ціни, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності її товарів, збільшенню їх експорту і, врешті-решт, активізує баланс її міжнародних розрахунків. Якщо ж країна має активний платіжний баланс, відбувається зворотний процес. Приплив золота до країни збільшує грошову масу в обігу, що веде до зростання цін та стимулює імпорт дешевших іноземних товарів, внаслідок чого активний платіжний баланс стає пасивним [11,c. 4].

Кейнсіанські теорії регулювання платіжного балансу. Дж.М. Кейнс рекомендував зрівноважувати платіжний баланс державним регулюванням. Кейнсіанці вважали, що хронічна неврівноваженість платіжного балансу не може бути автоматично скоректована за допомогою ринку, отже, потрібне активне державне регулювання різними методами.

Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги розроблена Р. Харродом, Т. Сцитовським, Р. Манделем та ін. Прихильники цієї теорії намагалися знайти методи досягнення цієї рівноваги, використовуючи економічні моделі. Внутрішньою рівновагою вони вважали такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, а зовнішньою -- тривалу рівновагу платіжного балансу.

Інструментарно-цільовий метод регулювання платіжного балансу розробили Дж. Мід, Я. Тінберген та ін. Він передбачає розроблення економетричних моделей регулювання платіжного балансу, умовно поділивши показники на інструменти та цілі державної економічної політики. Аналіз обмежується пошуком причинних взаємозв?язків між незрівноваженістю міжнародних розрахунків країни та зміною відповідних методів...