Оцінка машин та обладнання підприємства

Класифікація та загальна характеристика машин і обладнання як об’єкта оцінки та техніко-технологічної основи будь-якого підприємства, їх технічні особливості. Вплив зносу на вартість машин та обладнання, методичні особливості та принципи оцінки.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

Сучасний економічний розвиток підприємств свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дасть змогу своєчасно адаптуватися до нього.

Техніко-технологічний потенціал підприємства реалізується безпосередньо у виробничому процесі поряд з кадровим потенціалом, складає основу цього процесу.

Техніко-технологічну основу будь-якого підприємства складають машини та обладнання, які в економічній літературі називаються також активною частиною основних фондів.

Уживаний у практиці господарювання термін «машини і обладнання» має широке значення і не обмежаться тільки четвертою групою типової класифікації основних фондів, що використовуються чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко включають такі об'єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента та виробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої.

Рухомість, на відміну від нерухомого майна, підлягає набагато більшому моральному зносу, до того ж нерідко такому, що його неможна усунути. Строк економічного життя нерухомості найчастіше обмежується його повним фізичним зносом, який погрожує руйнуванням несучих конструкцій, тоді як рухомість, як правило, ще може функціонувати, але з точки зору економіки потребує заміни за рівнем морального зносу другого або третього роду. Зміна поколінь нерухомості відбувається рідше й з меншими економічними втратами, застарілі об'єкти нерухомості легше пристосувати до зміни умов експлуатації, або іншого функціонального призначення, чим модернізувати застарілу і до того ж зношену техніку. З цієї причини вік машин та обладнання впливає на їх ціну набагато більше, ніж вік будинків та споруд.

Метою дослідження є аналіз особливостей оцінки машин та обладнання та їх зносу.

Об'єктом курсової роботи виступає оцінка машин та обладнання підприємства.

Предметом аналізу є методи визначення вартості машин та обладнання.

При оцінці машин і встаткування необхідно також враховувати ступінь ремонтопридатності оцінюваних об'єктів, і не тільки технічну можливість ремонту, але й доступність необхідних запасних частин, оскільки для машин і обладнання, знятих з виробництва, з часом припиняється й випуск запчастин. Крім того, швидка зміна моделей та модифікацій машин та обладнання у процесі їх виробництва не дає змоги скласти достатню базу даних для порівняльної оцінки та обмежує можливості використання середніх цін на типові представники тієї чи іншої групи обладнання або індексів середніх цін.



1. Класифікація та загальна характеристика машин і обладнання

обладнання технологічний машина

Класифікація видів рухомого майна потребує врахування суттєвої різниці, яка існує не тільки між рухомими та нерухомими об'єктами але й за його структурними елементами. Це питання досить складне. Навіть між рухомістю й нерухомістю немає чіткого розмежування, оскільки принципово є можливість стаціонарно закріпити або перемістити будь-який об'єкт, питання тільки у доцільності таких дій з точки зору співставлення витрат та результатів. Існують об'єкти, які є постійними пристосуваннями. Що можуть бути вільно перемішені до монтажу, але виконувати функції призначення можуть лише у складі нерухомості. Власне, саме тому їх до монтажу та після демонтажу оцінюють по різному та окремо, у інших випадках - включають їх вартість до складу нерухомості.

До числа постійних пристосувань відносять стаціонарні прилади освітлення, підкранові цехові путі, системи промислової вентиляції, кондиціювання повітря, ліфти, шахтні підйомники й таке інше. Крім того, існують стаціонарні передатні устрої, які не є постійними пристосуваннями, і які частіше оцінюються окремо від іншої нерухомості. хоча переміщенню не підлягають, оскільки таке переміщення стає дорожче за створення нового об'єкту. До їх складу відносять устрої мережі електропередач, зв'язку й усі види трубопроводів. Слід також враховувати, що значна частка машин та обладнання для введення у експлуатацію потребує створення фундаментів, які не є рухомістю, і, хоча вартість їх виготовлення входить до балансової вартості встановленого об'єкту, вона не включається до ціни продажу цієї рухомості якщо остання продасться окремо і буде встановлена у іншому виробничому приміщенні.

Необхідно розрізняти рухомість у складі основних фондів та у якості оборотних засобів, оскільки вони матимуть певну специфіку у оцінці та у базі необхідних для оцінки даних. Базою для оцінки рухомості в обороті с паспортні дані заводу - виробника та вартість придбання або виготовлення. Об'єкти ОВФ потребують визначення техніко-економічних характеристик за оглядом або на основі експлуатаційної технічної документації (інвентарні картки, технічні паспорти й описи й т.д., оскільки, як правило, дані виробника відсутні або вже не відповідають фактичним параметрам машини. Машини й обладнання є специфічною часткою рухомого майна. Для оцінки цих об'єктів додатково необхідна уточнена інформація щодо рівня зносу, оскільки швидкість накопичення зносу не рівномірна та не однакова для різних видів машин та обладнання. З огляду на це, дана оцінка потребує відповідного попереднього групування нерухомості за видами.

Звичайно, для цілей оцінки устаткування рекомендують групувати за наступними видами:

- основне технологічне;

- допоміжне обладнання виробничого призначення;

- транспортне;

- офісне - комп'ютерна та множна техніка, техніка зв'язку.

Інколи до цього списку включають виробничий і господарський інвентар, у тому числі меблі. Оцінка інвентарю базується на інших підходах, ніж оцінка машин та обладнання виробничого призначення, зокрема до нього не можна застосувати результатні методи. Тому інвентар слід оцінювати окремо, і в цьому розділі ці питання розглядаються саме з цієї точки зору. Слід зазначити, що у випадках проведення інвентарної оцінки або переоцінки за потребами обліку так структурувати майно взагалі неможна, оскільки для цих конкретних випадків існує затверджена структура основних засобів, за якою транспорт завжди (як у бухгалтерському так і у податковому обліку) розглядається окремо, а не у складі машин та обладнання. У податковому обліку машини та обладнання взагалі не виділяються і входять до групи «інші». Згідно Державному класифікатору України ДК 013-97, затвердженому наказом №507 від 19.08.97 p., всі об'єкти основних фондів для формування статистичних даних поділяються на три групи:

1. транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади й інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні й інші машини для автоматичної обробки інформації;

2. будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої (пристрої електропередачі, зв'язку та всі види трубопроводів);

3. інші основні фонди, що не ввійшли в групи 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини та знаряддя, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження.

Така класифікація використовується у ході індексації основних фондів і призвела до великих відхилень балансової вартості об'єктів від їх реальної ринкової ціни, що тепер виправляється переоцінкою. 1 це не дивно, оскільки здороження худоби, насаджень та машин навряд чи відбувалося за однією закономірністю, а вони за цією класифікацією у одній групі. Як бачимо, оцінка для потреб індексації, обліку та оподаткування не відповідає ринковим підходам, то використовувати таку класифікацію треба обережно, з урахуванням вказаних відмінностей. До того ж, у зв'язку з великим різноманіттям можливих напрямків та ознак класифікації машин і обладнання, важливо виділити лише ті з них, які найбільшою мірою впливають на вибір методів та результати оцінки залежно від її мсти.

Існуючі класифікації рухомих об'єктів оцінки за ознакою технологічної приналежності теж мають свої недоліки, до того ж не завжди точно відображують характерні ознаки групування:

Силові та робочі машини й обладнання - машини, інструменти, апарати та інші види обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці з метою зміни його форми, властивостей, стану або положення. До цієї групи відносяться всі види технологічного обладнання, рахуючи автоматичні машини й обладнання для виробництва промислової продукції, обладнання сільськогосподарське, транспортне, будівельне, торгове, складське, санітарно-гігієнічне, обладнання систем водопостачання та каналізації та інші види». До цієї групи віднесені системи водопостачання та каналізації, хоча. За цими ж джерелами, це не що інше, ніж передаточні пристрої, до того ж вони відкосяться до нерухомості. Вказується, що до неї входить також усе технологічне обладнання, яким доречи є транспортери, конвеєри та інші передавальні та транспортні засоби. У сучасних умовах перелічені види обробки не вичерпують усі можливості, оскільки є фарбування, нанесення металевих покриттів (фізико-хімічний процес), лазерна обробка та інше.

Енергетичне обладнання - генератори, що виробляють теплову й електричну енергію і двигуни, які перетворюють енергію будь-якого виду в механічну. Очевидно, що енергетичне обладнання повинне включати також такі не менш розповсюджені...