Дослідження сутності прибутку - форми додаткової вартості, в якій виражаються відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення та привласнення. Виробничі фактори прибутку. Проблеми забезпечення рентабельності.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

“Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

Курсова робота з основ економічної науки на тему:

„Основні теорії прибутку”

Підготував студент

першого курсу МЕіМ

Шевченко Петро Володимирович

Перевірив: Михайлюк М.А.

Київ 2010

План курсової роботи

Вступ

• 1. Прибуток як економічна категорія
• 2. Основні теоретичні погляди на природу прибутку
• 3. Проблеми забезпечення рентабельності в українській економіці
• Висновки
• Список літератури
• Вступ
• Прибуток - це складна економічна категорія, яка є багатогранною за своєю сутністю та конкретними формами вияву. Впродовж історичного розвитку існували різні підходи щодо його розуміння та походження. Перші його визначення ототожнювались з валовим доходом, який розрізняли як дохід від землі, капіталу або праці. Меркантилісти вважали, що джерелом прибутку є торгівля та він виникає у сфері обігу. Адам Сміт трактував прибуток як дохід на капітал. Давид Рікардо визначав його як частину вартості, що лишається після виплати заробітної плати. Згідно з теорією Жана Батиста Сея, в процесі виробництва беруть участь три фактори: праця, капітал і земля, які є самостійними джерелами доходів. Джон Мілль ототожнював прибуток з винагородою підприємцю за утримання від споживання. Карл Маркс досліджував прибуток як головну мету й мотив діяльності капіталіста, результат неоплаченої праці найманих робітників, похідну та перетворену форму додаткової вартості, що виступає як породження всього авансованого капіталу. Проте і сьогодні економісти не можуть дійти єдиного визначення цієї економічної категорії. Це пояснюється існуванням різних економічних шкіл і течій, оскільки різні підходи до трактування походження прибутку породжують різні теоретичні визначення.
• В процесі отримання прибутку часто суб'єктивні чинники впливають на рентабельність підприємства більше, ніж об'єктивні та теоретично визначені. Так відбувається на підприємствах, в цілих галузях господарства, а іноді і в цілих країнах, коли вплив економічних законів розвитку подій підміняється ручним керуванням окремих керівників. Джон Паттерсон так охарактеризував роль керівника: «Керівник - це людина, яка приймає рішення. Іноді це вірні рішення. Але приймаються вони завжди»
• Таким чином, прибуток - це перетворена форма додаткової вартості, в якій виражаються відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення та привласнення.
• У розвинутих країнах норма і величина прибутку є головною метою підприємців і критерієм ефективності виробництва. Середня норма прибутку великих компаній становить до 12%. Його величина залежить від швидкості обороту виробничих фондів, зниженні собівартості продукції, зростанні продуктивності праці, величині створеного додаткового продукту та інших факторів.
• Метою цієї курсової роботи є дослідження історичних аспектів економічної категорії прибуток, порівняння поглядів видатних економістів минулого на цю проблему та практичний аналіз рентабельності підприємства в сучасній українській економіці.
• 1. Прибуток як економічна категорія
• Підприємницька діяльність являє собою ініціативну самостійну діяльність громадян та їх об'єднань, направлену на отримання прибутку. Отже, отримання прибутку - це основна ціль підприємства. Всі інші цілі (підвищення ефективності виробництва, стабільні темпи зростання та ін.) є похідними від неї [16]. Але отримати прибуток підприємство може лише в тому випадку, якщо воно випускає продукцію чи послуги, які реалізуються, тобто задовольняють суспільні потреби.
• Потреба - це необхідність певних економічних благ для забезпечення людської життєдіяльності. Потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер (об'єктивний - потреби нижчого рівня, суб'єктивний - вищого). Видатний економіст Микола Кондратьєв казав, що потреба - це стан порушення рівноваги між людиною та зовнішнім середовищем.
• Взаємозв'язок цих двох цілей - задоволення потреб та отримання прибутку - наступний: неможливо отримати прибуток, не вивчивши потреби та не почавши випускати продукт, який задовольнить потреби. Потреби в свою чергу поділяються на потреби та платоспроможні потреби. Необхідно створити продукт, який задовольнить потреби за такою ціною, яка б влаштувала платоспроможні потреби. Досить влучним з цього приводу є висловлювання Джефрі Паттерсона: «Задоволені клієнти - це завжди найкраща реклама. Чим більше таких споживачів з'являються на Вашій території, тим більше грошей ви заробите» [10].
• Прийнятна ціна можлива лише в тому випадку, коли підприємство має певний рівень затрат, коли затрати ресурсів менші, ніж отримуваний прибуток. Тому в цьому значенні прибуток - основна ціль функціонування підприємства та одночасно - це результат його діяльності [2, с. 70].

У загальному виді формулу прибутку можна виразити в такому вигляді:

P = W - (З + Н + Ш),

Де Р - прибуток підприємства, грн./рік,

W - виторг від реалізації створеної продукції, грн./рік;

З - витрати на виробництво і реалізацію створеної продукції, грн./рік;

Н - розмір податків, виплачуваних підприємством, грн./рік;

Ш - штрафні санкції, грн./рік.

Виторг від реалізації визначається по формулі:

Де Ni - кількість зробленої і реалізованої споживачами i-й продукції в натуральному вираженні;

Ci - ціна реалізації i-й продукції, грн.;

n - кількість позицій реалізованої продукції, шт. [2, с. 70].

Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності - для створення продукту, його наступної реалізації та отримання доходу. Засоби виробництва, земля самі собою прибутку не створюють. Зокрема, прибуток створює праця, що витрачається на покращення якості землі, її родючості. Стосовно засобів виробництва, то за сучасних умов значної фондоозброєності, енергоозброєності праці, ні праця, будучи відокремленою від засобів виробництва, ні засоби виробництва, відокремлені від праці, прибутку не створюють. У процесі їх поєднання виникає нова продуктивна сила, так званий синергічний ефект, який створює видимість створення прибутку самими засобами виробництва [16].

На Рис. 1 більш наочно зображені усі 4 виробничих фактори, які поєднується при виробництві та створюють синергічний ефект.

Размещено на

Фінансовий результат господарювання підприємства характеризує його операційну, фінансову, інвестиційну діяльність та служить основним критерієм для вибору структури та обсягу виробництва продукції, сценаріїв бюджету, програм оптимізації витрат, інвестиційних проектів та фінансових вкладень [5, c. 133]. У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірми, яка діє в різних типах ринкових структур.

Підприємницький дохід необхідно розглядати як плату за підприємницьку діяльність та за виконання основних функцій підприємця [16].

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції, яка дорівнює добутку ціни на кількість проданої продукції. Розрізняють валовий і чистий дохід.

Валовий дохід підприємства дорівнює грошовій виручці від реалізації продукту, інших матеріальних цінностей і майна підприємства, зменшеній на суму постійних витрат підприємства при виробництві продукції.

Чистий дохід підприємства дорівнює різниці валового доходу та змінних витрат. А чистий дохід підприємства становить його прибуток.

Тому поняття «прибуток» є вужчим, ніж поняття «дохід». Прибуток є складовою частиною доходу підприємства, тобто це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на комерційну і виробничу діяльність підприємства [4].

Згідно з І статтею І розділу чинного Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [6].

Дамо означення прибутку у кількісному аспекті.

«Прибуток - різниця між валовою виручкою і собівартістю.» [13, с. 218].

У якісному аспекті прибуток - це «перетворена форма додаткової вартості, в якій виражаються відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення та привласнення» [13, с. 218]. Розгорнене визначення категорії «прибуток» має враховувати те, що його привласнення уособлює основну мету капіталістичного способу виробництва загалом, кожного капіталістичного підприємства зокрема, наявність синергічного ефекту як важливого джерела прибутку тощо [16].

Багато економістів вважають, що прибуток - це перетворена форма додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між найманими працівниками та капіталістами щодо створення та реалізації додаткової вартості [19].

В сучасній економічній теорії виділяють такі види прибутку: