Оптимізація виробничої програми на підприємстві

Галузеві аспекти оптимізації господарської діяльності підприємства в умовах ринкових перетворень. Аналіз економічних показників ВАТ шахта "Красноармійська-"Західна №1". Характеристика бізнес-процесів роботи підприємства та оцінка перспектив їх покращення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Порівняно нещодавно на Україні та і в інших колишніх державах соцтабору, діяла командно-адміністративна система господарювання. Підприємства знаходились у прямому підпорядкуванні відповідних міністерств і відомств. В порядку наказу підприємства одержували контрольні цифри для укладання своїх планів по випуску продукції, собівартості продукції, використання фінансів. Керівництво підприємства чітко знало, які види продукції та в якому обсязі будуть випускатися найближчим часом. Аналогічно здійснювалося і матеріально-технічне забезпечення та збут продукції. Заздалегідь були відомі постачальники сировини і матеріалів, споживачі готової продукції.В нинішній час, в умовах ринкової економіки, підприємства отримали можливість самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді на наступні питання: які види продукції виробляти, в якій кількості, як і якими засобами, для кого і коли виробляти. В умовах ринкових відносин акцент економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки-підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічного витрачання ресурсів, застосовування високопродуктивної техніки і технології.

Метою виробництва в будь-якій державі є задоволення потреб громадян,що проживають на його території. Ринкові принципи діяльності-раціональність,економічність,ефективність - знаходять на рівні підприємства первісну сферу свого здійснення.

В умовах ринкової економіки виживає лише той, хто найбільш грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції, яка користується опитом, і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства.[9]



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ВАТ «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ»ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХИДНА№1»

1.1 Поняття оптимізації

Оптимізація- визначення значень економічних показників, при яких досягається оптимум, тобто оптимальний, найкращий стан системи. Найчастіше оптимуму відповідає досягнення найвищого результату при даних витратах ресурсів або досягнення заданого результату при мінімальних ресурсних витратах.Для прийняття оптимального господарського рішення необхідний всебічний розгляд процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси організації, стратегічні цілі, економію матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, на одержання оптимального прибутку.[10]

Слід давати оцінку товарно-ринкових можливостей організації, взаємозв'язку між окремими видами її діяльності. Результат портфельного аналізу дає відповідь на запитання, якими видами організації слід займатися, якою має бути структура цих видів діяльності. Визначивши сфери діяльності, організація вирішує, як діяти у вибраній СЗГ, щоб шлях досягнення мети в умовах конкуренції був оптимальний. Однак у відповідь на це питання дає вже не портфельний, а конкурентний аналіз у кожній СГЦ.Оптимізація господарської діяльності підприємства здійснюється за такими критеріями:

1. Прибутковість,

2. Розмір ринку, тобто розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг продажу;

3. Темп росту ринку;

4. Життєвий цикл товарних груп, тобто зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу.

5. Технологія (наявність відділу проектування продукції, нове устаткування)

6 .Ризики, (ризик пов'язаний із виходом продукції на той чи інший ринок).

7. Ресурси.

1.2 Галузеві аспекти оптимізації господарської діяльності підприємства в умовах ринкових перетворень

Для організації і функціонування дієздатного ефективного колективу за мало використання передових технологій, високого рівня оплати праці, якісних засобів охорони праці, впровадження мотиваційних програм. Дуже важливою складовою успіху є налагодження корпоративного клімату в трудовому колективі. Після розпаду Радянського союзу, де високі результати праці забезпечувалися соціалістичними змаганнями, ідеологією, єдиною ціллю суспільства - побудова комунізму, постала проблема в створенні певних орієнтирів для трудящих, так як державна криза зруйнувала довіру в суспільстві, зникли ідеали минулого. В розвинутих країнах корпоративний клімат є невід'ємною складовою трудового колективу, тож з здобуттям незалежності українські підприємства перейняли досвід закордонних підприємств.[3]

Вугільна галузь в усьому світі є досить проблемною через над небезпечні умови праці. Підземні роботи вимагають від працівників набагато більшої організованості, взаємо підтримки, довіри, сплощеності.

В наш час вугільна галузь незалежної України є не надто прибутковою, а часто й дотаційною галуззю народного господарства. Послаблюють роль українського вугілля в паливо енергетичному комплексі країни такі внутрішні та зовнішні фактори:

- Висока собівартість вугілля в донецькому кам'яновугільному басейні через вичерпання вугільних залежів на глибині 500-800 метрів;

- Небезпечність підземних робіт через загазованість метаном вугільних лав;

- Відносно незначна потужність вугільного пласта, яка часом складає лише 0.8 метра;

- Постійне скорочення частки вугілля в світовому енергетичному комплексі;

- Присутність потужних енергетичних сусідів, Польщі та Росії, які володіють більш дешевим паливом, ніж українське вугілля;

- Необхідністю модернізації більшості Донбаських шахт через застарілі технології та обладнання, яке вичерпало свій експлуатаційний ресурс;

- Підземні виробітки на глибині 900 -1200 метрів більш небезпечні та дорожчі.

Ці фактори створили невисоку інвестиційну привабливість українських шахт, тому на початковому етапі створення незалежної держави вугільну галузь вважали безперспективною часткою паливо енергетичного комплексу, приречену на загибель. Але переживши важкі перші роки незалежності на Донеччині з'явилися перші успішні вугільні підприємства. Їх появу можна пов'язати з приватизацією, бо як показав час держава не є ефективним власником, через відсутність потужних інвестиційних вливань, яких дуже потребувала вугільна галузь. [9]

1.3 Методологія покращення виробничої програми на підприємстві

Виробнича програма підприємства представляє собою розгорнутий або комплексний план виробництва та продажу продукції, який характеризує річний обсяг, номенклатуру, якість та терміни випуску необхідних ринком товарів і послуг. У ринкових умовах основу плану виробництва на різних підприємствах становлять укладені договори з споживачами, наявний портфель замовлень та існуюча потреба в товарах, а також діючі закони попиту і пропозиції на продукцію, роботи та послуги. Головна мета планової роботи на акціонерних, комерційних та інших підприємствах і фірмах з приватною формою власності, як і здійснюваної на її основі підприємницької або виробничої діяльності, полягає у задоволенні потреб покупців і одержання максимального прибутку. Підприємства укладають із споживачами та постачальниками договори на виробництво та продаж продукції і послуг, придбання та закупівлю необхідних ресурсів, в тому числі і з державними та муніципальними органами, службами та підприємствами. Тому в процесі розробки виробничої програми керівникам-менеджерам кожної фірми і плановикам-економістам слід орієнтуватися на вибір таких товарів, робіт і послуг, які принесуть виробникам і підприємцям найбільші кінцеві результати.[10]

Отже, при плануванні поточної виробничої діяльності для забезпечення вільного вибору продукції підприємства повинні мати широкий перспективний портфель замовлень. Річна виробнича програма складається, як правило, на основі довгострокового або стратегічного плану. У взаємодії річного та довгострокового планування найбільш складними плановими проблемами вважаються труднощі прогнозування майбутнього стану ринку та внутрішнього середовища самого підприємства. Це пояснюється тим, що довгострокові допущення про можливе зростання потреб покупців і відповідні плани розвитку виробничого потенціалу підприємства часто виявляються недостатньо обґрунтованими на майбутній період.

В умовах ринкової невизначеності можуть застосовуватися різні методи складання виробничої програми на вітчизняних підприємствах: рівневі прогнозування, послідовне прийняття планових рішень, створення ситуаційних планів, лінійне програмування, диверсифікованість продуктів і ринків, підвищення конкурентоспроможності продукції та ін Найбільш простий шлях зменшення невизначеності в плануванні передбачає розширення ринкової інформації про споживачів і конкурентів, про попит та пропозицію і т.д. рівневі прогнозування представляє процес передбачення очікуваного обсягу продажів і прибутку за трьома точками: максимальний, ймовірний, мінімальний. Воно володіє різноманітними достоїнствами: 1) допомагає збільшити число планових альтернатив і підготуватися до можливих негативних наслідків; 2) представляє плановикам-економістам реальне значення показників, що дозволяє уникнути складання недостатньо обґрунтованих проектів; 3) сприяє розробці системи раннього попередження або ситуаційних планів, щоб запобігти зниження планових і фактичних показників діяльності підприємства.

Ситуаційне планування вважається досить новим методом планування, широко поширеним на американських і японських фірмах і в компаніях. Процес ситуаційного планування виконується зазвичай в такому порядку