Iнтелектуальна власність в інноваційній економіці

Концепція облікового механізму інтелектуальної власності в інноваційній економіці. Нематеріальні активи як об’єкт бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Методи визначення звичайних цін. Головні особливості застосування дохідного підходу.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Концепція облікового механізму інтелектуальної власності в інноваційній економіці

З точки зору права інтелектуальна власність - це майно,але, за специфікою виникнення у порівнянні з майновими правами, її виділено окремим пунктом як для обліку, так і для оцінюючої діяльності. Крім того, за ринковим підходом майнові права та інтелектуальна власність загалом трактуються, у більшості випадків, як «фінансові інтереси», тоді як їх зміст набагато ближче до категорії «властивість», тобто до категорії потенціал, оскільки, наприклад, при оренді майна орендар отримує тимчасові майнові права на властивості об'єкта, але на сам об'єкт.

Існує думка, що «нематеріальний актив - об'єкт інтелектуальної власності», у зв'язку з чим виводиться послідовність переходу продукту творчої праці до інтелектуальної власності, звідти до нематеріальних активів, і знову до творчої праці. На практиці інтелектуальна власність зовсім не завжди стає нематеріальними активами, а нематеріальні активи не обов'язково є об'єктом інтелектуальної власності, оскільки включають, як ідея, може породжувати нові потреби, не проходячи стадії нематеріальних активів.

В умовах ринкової економіки інтелектуальна власність у господарському обліку набуває статусу інтелектуального капіталу. Цей складний в економіці феномен знайшов своє теоретичне обґрунтування при розгляді сучасної ринкової інтелектуальної економіки, яка спирається на загальні основи теорії ринку, капіталу та підприємництва (бізнесу).

На сучасному етапі розвитку суспільства нематеріальні активи є одним із принципово нових об'єктів бухгалтерського обліку в нашій країні. З моменту появи в обліку нематеріальних активів нормативні документи містили багато питань щодо їх складу, який потребував і потребує уточнення. Внаслідок цього в теорії та практиці з'явилося чимало проблемних моментів.

Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретичні основи інтелектуальної власності, включаючи відображення в обліку прав користування об'єктами інтелектуальної власності, її розвиток в сучасних умовах, стан і перспективи інтелектуальної власності у системі інноваційної діяльності досліджували такі зарубіжні вчені, як Г. Беккер, Г. Боуен, Е. Брукінг, Л. Едвінсон, В. Зінов, К. Ідріс, В. Іноземцев, В. Калятін, С. Клімов, Ж. Коен, Б. Леонтьєв, П. Лернер, У. Мартін та інші.

Вагомий внесок у розвиток концепції інтелектуальної власності зробили такі вітчизняні вчені, як Г. Андрощук, О. Білорус, Б. Губський, В. Жаров, Ю. Капіца, О. Святоцький, В. Сіденко, Р. Шишка та інші.

Навколо можливості включення людського капіталу до облікової методології точаться гострі дискусії, значну увагу цьому приділяють проф. М. Добія, особливості відображення в обліку трудових ресурсів розкриває проф. М.Ю. Мєдведєв.

Разом з тим. Окремі аспекти вибору об'єктів інтелектуальної власності та їх бухгалтерський облік залишаються недостатньо розкритими й обґрунтованими. Потребуючи подальшого вивчення та систематизації напряму впливу економічного середовища на розвиток системи регулювання прав інтелектуальної власності. Таким чином системне дослідження процесів відображення й обліку прав інтелектуальної власності є актуальним, як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Інструментом розв'язання поставленого завдання є комплексний аналіз інтелектуальної власності та інструментів її регулювання як специфічного об'єкта інноваційної системи, з'ясування ролі інтелектуальної власності у створенні конкурентних переваг; обґрунтування шляхів вирішення проблем відображення в обліку прав користування об'єктами інтелектуальної власності та напрямі в удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності.

Сутність інтелектуальної власності проявляється тільки в контексті прав власності і має дуалістичну природу: економічний аспект полягає в тому, що право на результатінтелектуальної праці забезпечує його власнику виключне право на розпорядження цим результатом, а моральний - втілюється у праві авторства. Тому економіка інтелектуальної власності, або інтелектуальної економіки - це галузь знань, що вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом.

Інтелектуальну власність можна розглядати як капітал та як інвестицію. Зокрема як капітал, інтелектуальна власність розглядається з точки зору витрачання капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів, що здійснюється з метою його приросту. Інтелектуальну власність можна розглядати і як інвестицію, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбачають внесення нематеріальних активів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим станом у ланцюгу, що зв'язує науку, винахідника зі споживачем. При цьому потрібно врахувати домінанти ринку, потреба споживача і мати досвід технологічного підприємництва. На цій основі слід розглядати такі складові трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт:

людські ресурси - це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розроблення інтелектуального продукту;

інтелектуальний продукт - це результат розумової, інтелектуальної праці, продукт творчих розумових зусиль, що має змістовне значення для певного інтелектуального підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії;

людський капітал - це оцінена вартість робочої сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які є у процесі розроблення інтелектуального продукту;

нематеріальні активи - прийняті на баланс об'єкти права інтелектуальної власності;

емісія, випуск акцій, збільшення статутного капіталу.

Між наведеними поняттями є суттєва різниця: людські ресурси - кількість працюючих; інтелектуальний продукт - це результат їх розумової діяльності, праці; людський капітал - це оцінена вартість людських ресурсів, їх інтелектуальних зусиль.

Важливою складовою в цьому процесі є інновації, створені людськими ресурсами, що є інтелектуальними ресурсами, якими фірма може володіти. За твердженням Волкова О.І., головне завдання керівництва фірми -- трансформувати інтелектуальну власність в інтелектуальні активи. Тоді інтелектуальні активи, як і людський капітал, стають складовими інтелектуального капіталу, якщо розглядати їх з вартісної позиції. Виходячи з цього, інтелектуальний капітал як авансована вартість складається в господарському обігу з двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).

Отже, інтелектуальні активи -- це вартість інтелектуальних ресурсів, які в господарському обігу мають форму нематеріальних активів, а нематеріальні активи - це вартість об'єктів права інтелектуальної власності.

Мендрул А.Г. вважав, що виникненню нематеріальних активів передує процес створення інновацій, які на матеріальному носії стають інтелектуальним ресурсом. Інтелектуальні ресурси ідентифікуються шляхом відтворення на матеріальному носії, оформлення прав власності й у такому вигляді можуть бути присутні на ринку у формі об'єктів права інтелектуальної власності. Тому інтелектуальна власність у системі господарської діяльності набуває статусу нематеріальних активів. Вона супроводжує інвестиційну та інноваційну діяльність. Об'єкти права інтелектуальної власності в господарській діяльності виступають активами, які мають відповідні ознаки, і, перш за все, ціну (вартість). їх використання слід розглядати з позиції економіки, інвестицій, ціноутворення, бухгалтерського обліку.

Внутрішня природа інновацій пояснюється тим, що вони є безпосереднім продуктом людського розуму, активності, інтелекту. В цьому абстрактному вигляді інтелектуальна власність як товар може бути передана будь-якій чисельності покупців, тобто продаж товару інтелектуальної власності. Реалізація суспільного продукту, відповідно, може розглядатися як наслідок реалізації прав інтелектуальної власності.

Звідси можна сформувати особливості продажу інтелектуальної власності:

- товар не відчужується продавцем, а тільки запозичується, використовується і продавцем і покупцем;

- спеціальний договір є вихідним пунктом всіх подальших угод, оскільки їх характер потребує чіткого визначення методів і форм спільного захисту інтересів, страхування ризиків, забезпечення гарантій, розподілу прибутків;

- гроші відіграють роль кумулятивної ціни, що отримується за право користування інтелектуальною власністю.

Господарська діяльність пов'язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець, маючи у своєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися ним на власний розсуд, а саме: продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства тощо.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності спирається на систему бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюється з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» в розрізі груп, тобто сукупних однотипних за призначенням і використа...