Суб єкти засоби та методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Державна податкова адміністрація України.Академія державної податкової служби УкраїниРефератЗ предмету: «Менеджмент» на тему:“Суб’єкти, засоби та методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності”Виконала:Студентка групи ФБ-313Мельникова А.Г.Перевірила:Новицька О.В.м.Ірпінь 2000Сукупність економічних функцій держави реалізується через механізм державного регулювання, котрий являє собою втручання адміністративних органів у підприємницьку діяльність з допомогою різних форм та методів переважно економічного характеру. Основу національної системи регламентування зовнішньоекономічної діяльності становить набір допустимих засобів і методів обмеження експорту й імпорту з допомогою тарифних або нетарифних елементів та валютно-кредитних засобів, способів стимулювання експортного виробництва, а також технічних норм, стандартів і вимог до товарів, що ввозяться.Торгово-політичні засоби впливу на зовнішню торгівлю будь-якої країни набувають форми або самостійних односторонніх актів її уряду, які встановлюють режим зовнішньої торгівлі цієї країни, або угод з урядами інших країн, що регулюють торговельні взаємовідносини.Звідси два основні правові джерела торгово-політичних засобів: національне законодавство, котре встановлює режим експорту та імпорту товарів, і торговельні договори й угоди (дво- і багатосторонні) уряду однієї країни з урядами інших країн.Митні тарифи будь-якої країни являють собою переліки товарів, що на них встановлюється мито. Щ товари об'єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові тощо) і за ступенем оброблення товару. Навпроти кожного товару (чи товарної позиції) вказується розмір установленого мита. Для групування товарних позицій використовуються класифікації, розроблені ООН.Мито — це податок, що сплачується у зв'язку із ввозом іноземного товару в країну. Воно стягується під час випуску товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, що ввозиться в країну, і створює різницю в ціні того самого товару на світовому ринку і в межах цієї країни.Мито в тарифі встановлюється двома методами. Один із них — це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене в такий спосіб, називається митом від ціни, або адвалорним. Інший метод — це встановлення розміру мита безпосередньо у грошовому виразі у вигляді певної суми, що стягується з маси, обсягу чи одиниці товару. Мито, виражене в такий спосіб, називається специфічним митом.У сучасних митних тарифах використовуються обидва види мита. Однак адвалорне та специфічне мито по-різному реагують на зміни рівня цін на світовому ринку. У разі підвищення цін ефективнішим виявляється адвалорне мито, у випадку зниження — специфічне. Оскільки у післявоєнний період ціни на товари постійно зростали, то в сучасній митній політиці промислове розвинених країн спостерігається тенденція до підвищення ролі адвалторного мита у тарифах.За своїм походженням мито може бути автономним чи конвенційним. Автономне мито створюється постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами. Конвенційне мито виробляється у процесі укладення угоди чи договору з іншою країною і фіксується в цьому договорі. Воно не може змінюватися протягом строку його дії. Конвенційне мито зникає з митного тарифу тоді, коли договори, за якими воно було надане, припиняють свою дію.Структура митних тарифів включає прості (одноколонні) та складні (багатоколонні) тарифи.Прості митні тарифи встановлюють одну ставку мита для кожного товару незалежно від походження цього товару.Складний митний тариф передбачає дві та більше ставок мита для кожного товару. Найвища ставка називається максимальною, чи генеральною. Вона використовується для товарів тих країн, з якими немає торговельних угод. Найнижча, мінімальна ставка застосовується до товарів тих країн, з якими підписано торговельні договори й угоди і, що особливо важливо, яким надано режим найбільшого сприяння.Оскільки кожна країна має свою національну структуру тарифу, то протягом багатьох років держави намагалися уніфікувати митні тарифи. До певної уніфікації тарифів спонукали численні багатосторонні угоди, укладені після другої світової війни — ГАТТ (Генеральна угода з торгівлі й тарифів), ЄЕС (Європейська економічна співдружність), НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгівлю) тощо, які вимагали зіставлення тарифів різних країн. У 1950 році у Брюсселі було підписано конвенцію про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створено так звану брюссельську схему митного тарифу. За цією схемою в основу уніфікації покладено поділ товарів за виробничим принципом. Товари, які належать до певної галузі виробництва, починаючи з сировини і закінчуючи готовим продуктом, об'єднані в один розділ. Відповідно до цієї схеми нині встановлено митні тарифи Англії, Франції, Німеччини, Італії та інших західноєвропейських країн, а також митні тарифи багатьох країн, що розвиваються.Рівень митних ставок, як правило, зростає з підвищенням ступеня оброблення...
Другие файлы:
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тарифне і нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Застос...
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємствa
Розглядається суть, мета і завдання менеджменту зовнішньоекономічної діяльності ЗЕД підприємства, принципи й методи державного регулювання зовнішньоек...
Порядок реєстрації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
Дослідження особливостей правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Вивчення алгоритму реєстрації підприємства як суб’єкта зовні...
Основи зовнішньоекономічної діяльності
Підручник підготовлений відповідно до типової програми викладання дисципліни. В підручнику розкривається сутність предмету, зміст та завдань дисциплін...
Державне регулювання економіки
Комплексні методи державного регулювання економіки. Головні принципи економічного та соціального прогнозування. Фінансово-кредитне регулювання економі...
