Аналіз міждержавної взаємодії з питань охорони навколишнього середовища

Визначення поняття міжнародного природоохоронного співробітництва. Огляд міжнародного законодавства з питань охорони довкілля. Формування екологічної свідомості людства та розвиток екологічної освіти. Діяльність міжнародних природоохоронних організацій.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Основні засади міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища

1.1 Визначення поняття міжнародного природоохоронного співробітництва

1.2 Об'єктивна необхідність та роль міждержавної взаємодії у вирішенні глобальних питань охорони навколишнього середовища

1.3 Міжнародне право навколишнього середовища та міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз міждержавної взаємодії з питань охорони навколишнього середовища

2.1 Огляд міжнародного законодавства з питань охорони довкілля

2.2 Оцінка діяльності міжнародних природоохоронних організацій

2.3 Напрямки міжнародного співробітництва України у сфері захисту довкілля та необхідність переходу України до сталого розвитку

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Сучасні тенденції у вирішенні глобальних питань захисту довкілля

3.1 Формування екологічної свідомості людства та розвиток екологічної освіти

3.2 Екологічний моніторинг- джерело інформації для управління міжнародною природоохоронною діяльністю

3.3 Сучасні проблеми, пріоритетні завдання та перспективи розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту довкілля

Висновки до розділу 3 .

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ДодатокА Основні завдання екологічного моніторингу

ДодатокБ Принципи базування і формування екополітики



Вступ

Характерною особливістю третього тисячоліття є зростання значення глобальних процесів та проблем, пов'язаних з розвитком суспільства.

Результати діяльності людства - суперзабруднення всіх геосфер, величезна і незворотна деформація природних властивостей навколишнього середовища, глобальна екологічна криза на планеті, яка руйнує систему життєзабезпечення населення. Техносфера витісняє біосферу. Нестримно продовжується освоєння нових територій і акваторій, активно наближається час виснаження майже всіх природних ресурсів, ускладнюються демографічні проблеми, стрімко накопичуються відходи людської діяльності, з якими ні біосфера, ні сама людина вже не справляються. Немає жодних сумнівів, що продовження цих процесів веде до загибелі людства. Криза земельна, криза водна, криза повітряна -все це уже реальність. За даними світових експертів за сто останніх років швидкість пересування людей збільшилась приблизно в сто разів, потужність створених джерел енергії - в 1000 разів, зброї в 100000 разів, швидкість обробки інформації - в 1 млн. разів і продовжує зростати. Науково-технічний прогрес нині в 100000 разів перевищує швидкість біоеволюції. Сумарне споживання людиною енергії нині щодо того, що було на світанку цивілізації, збільшилось приблизно в 5000 разів. Антропогенне навантаження на природне середовище збільшилося в сотні тисяч разів, результатом чого стали неконтрольований розвиток у багатьох регіонах планети і незворотні процеси деградації екосистем, поява небезпечних кризових екологічних ситуацій, загроза існування самої цивілізації.

Проблему взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем вдало відобразив англ. письменник Дж.Дарелл: «Ми одержали в спадок невимовно прекрасний і різноманітний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, які не засвоїли найпростіші правила садівництва».

В умовах сьогодення проблема гармонізації суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Екологічні питання стали актуальними як для окремої країни, так і для всього міжнародного співтовариства. Людство дедалі більше починає розуміти власну цілісність, потребу спільних природоохоронних дій, бо екологічна катастрофа нікого не обмине.

Таким чином, одним з найважливіших завдань, що стоять перед світовою цивілізацією, є координації зусиль усіх країн світу щодо розробки єдиної глобальної екологічної стратегії, удосконалення системі міжнародного природоохоронного співробітництва, впровадження ефективних міжнародних механізмів, які б забезпечували розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Вище наведене свідчить про актуальність проблеми і обраної теми дослідження.

Об`єкт дослідження - міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища.

Предметом дослідження є політика міжнародного природоохоронного співробітництва по забезпеченню екологічної безпеки.

Метою даної роботи є шляхом аналізу існуючих міжнародно-правових актів встановити тенденції та перспективи вирішення міжнародним співтовариством проблем охорони природного середовища.

З поставленої мети виступають наступні завдання :

- дослідити сутність, нормативну базу, механізм, форми міжнародного природоохоронного співробітництва;

- розкрити роль міждержавної взаємодії у вирішені глобальних питань охорони навколишнього середовища;

- дослідити досвід, досягнення і прорахунки сучасної міжнародної природоохоронної політики;

- намітити й обґрунтувати необхідність зміни пріоритетів роз вітку міжнародного природоохоронного співробітництва.



Розділ 1. Основні засади міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища

1.1 Визначення поняття міжнародного природоохоронного співробітництва

Сутність міжнародного природоохоронного співробітництва необхідно розглядати крізь призму таких понять, як охорона навколишнього середовища, охорона природи, природоохоронні заходи, екологічна безпека.

Охорона навколишнього середовища - комплекс міжнародних, державних, регіональних та локальних технічних, адміністративних, управлінських та громадській заходів щодо забезпечення оптимальних фізичних, хімічних та біологічних параметрів функціонування природних систем [5, с.14] та гармонійної взаємодії суспільства і природи [6, с.110].

Охорона природи- комплексна система міжнародних, державних, громадських, економічних, юридичних заходів які спрямовані на підтримання сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження, відтворення і охорону природних ресурсів, захист природного середовища від забруднень й руйнувань в інтересах задоволення матеріальних та духовних потреб як існуючих, так і майбутніх поколінь людей. Це процес від землі до людини, що здійснюється через фундамент природоохоронного та середовищеохоронного знання [5, с.14], [6, с.110].

Згідно з Статутом Міжнародного Союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП-IUCN) під охороною природи розуміють систему знань, заходів щодо збереження органічного світу, природного середовища, в якому живе людина, а також відновлюваних природних ресурсів планети [12, с.46].

Природоохоронні заходи- усі види господарської діяльності, що спрямовані на зменшення і ліквідацію антропогенного впливу на навколишнє природне середовище [6, с.130]. Це науково обґрунтована планова діяльність державних органів, державних та громадських організацій, установ, що здійснюється в галузі охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, захисту довкілля з метою запобігання шкідливим наслідкам господарської діяльності людини та їх усунення, відтворення природних ресурсів [7, с.130].

Екологічна безпека - це стан захищеності навколишнього середовища від порушення його екологічної рівноваги. Це означає, що охорона навколишнього середовища - це заходи, дія, тоді як екологічна безпека - це результат цієї дії [9, с.12].

Враховуючі вищенаведене, міжнародне природоохоронне співробітництво - совокупність норм, заходів, дій у сфері охорони навколишнього середовища, які передбачають принципи міжнародного екологічного співробітництва, створення та функціонування міжнародних програм і угод, створення та діяльність міжнародних організацій, які здійснюватимуть контроль за станом довкілля і виконання прийнятих угод, обмін досвідом реалізації національних програм природокористування.

Міжнародне природоохоронне співробітництво передбачає вирішення екологічних проблем між країнами, у т.ч. глобальних та забезпечує екологічний баланс на Землі [4, c.344], [8, c.212].

1.2 Об'єктивна необхідність та роль міждержавної взаємодії у вирішенні глобальних питань охорони навколишнього середовища

Об'єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міжнародному рівні випливає із глобального характеру екологічної кризи та ґрунтується на тому, що деградація навколишнього середовища шкодить людям та стримує економічний розвиток. Природа екологічних проблем єдина для всього світового суспільства, тому її неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі [10, c.178].

Природоохоронна складова міжнародного співробітництва, за останні десятиліття набрала ваги і зайняла одне з основних місць в ієрархії цінностей, на які спрямована увага всього світу [1, c.19].

Це зумовлено багатьма чинниками, серед яких, власне деградація довкілля займає основне місце. Сьогодні на власні очі можна пересвідчитися у незворотній зміні навколишнього середовища, яке під впливом антропогенної діяльності набуває нових незвичайних ознак, до яких необхідно пристосовуватися. Іншими словами, людина формує навкол...