Фінансові проблеми розвитку спільних підприємств

Форми міжнародного співробітництва, безпосередні мотиви і фактори, що спонукають до створення спільного підприємства. Фактори, що стримують розвиток іноземної підприємницької діяльності. Фінансове забезпечення місцевого господарства, доходи бюджету.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Фінансові проблеми розвитку спільних підприємств

Спільне підприємство -- це одна з форм міжнародного співробітництва, яка є юридичне закріплена угодою між суб'єктами господарювання різних країн про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об'єднання всіх видів ресурсів, спільне здійснення певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку і ризику. Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва насамперед є транснаціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів. Завдяки їм створюються необхідні економічні передумови виникнення спільних підприємств, вільних економічних зон, інших форм спільної діяльності різних держав, підприємств, корпорацій, фірм. Транснаціоналізація та глобалізація втягують усі без винятку країни в систему всесвітнього поділу праці, поглиблюють процес їх взаємозалежності.

Спільне підприємництво є однією з форм реалізації суперечливого процесу інтернаціоналізації виробництва та обігу. В межах спільного підприємництва проходить становлення міжнародних форм виробництва шляхом об'єднання в єдиному виробничому процесі інтернаціональних за своїм характером факторів робочої сили, засобів виробництва, інформаційних та інших ресурсів, які забезпечують процес відтворення.

Спільні підприємства характеризуються принаймні трьома головними відмітними ознаками: спільним майном, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку й ризику. Сфера діяльності спільних підприємств досить широка і включає передвиробничу стадію (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, інформаційні послуги), процес виробництва товарів, збут і післяпродажне обслуговування, співробітництво в галузі фінансів, страхування, транспорту, туризму, надання інших послуг.

Безпосередні мотиви і фактори, що спонукають до створення СП зводяться до таких:

- скорочення обсягу капітальних витрат і ризику при створенні спільних потужностей;

- доступ до новітньої технології і передових методів управління;

- проникнення і закріплення на новому географічному ринку;

- економія на масштабах виробництва;

- використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок;

- мобілізація додаткових фінансових ресурсів;

- диверсифікація виробництва, вступ у нову сферу діяльності;

- зниження витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- придбання виробничої бази або джерел сировини;

- розширення каналів торгівлі, підвищення ефективності існуючого маркетингу та виробництва;

- використання переваг, пов'язаних із залученням дешевих факторів виробництва;

- розширення діючих виробничих ліній, можливість уникнення циклічної або сезонної нестабільності.

Для країни, що приймає, привабливість прямих інвестицій у формі спільних підприємств зумовлено тим, що:

- імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та примноження ресурсів;

- сприяє поширенню передової технології та управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

- з'являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобілізуються, і більш продуктивно використовуються національні ресурси;

- спільні підприємства сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;

- стимулюється конкуренція і пов'язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого випуску);

- підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва;

- збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних СП;

- в умовах слабкого контролю використання держпозик, ризик із місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

Слід вказати на фактори, що стримують розвиток іноземної підприємницької діяльності:

- імпортовані через СП ресурси передбачають окупність та отримання прибутку, який потім репатріюється;

- спільні підприємства залучають ресурси у своїх цілях, які можуть не збігатися з національними;

- СП як канали передачі технології"! часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов'язаними з іншою її частиною, на яку, проте, припадають витрати із забезпечення функціонування анклаву;

- як форма проникнення на зарубіжний ринок, СП можуть вступати в угоду з олігополією, діє на місцевому ринку, (або ще гірше -- монополією), коли «збивати ціни» не входить в їх завдання. СП можуть також чинити стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті;

- істотні експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях, тоді як в обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпортозаміщувальний характер;

- нерегульований розвиток СП може підсилити соціальне розшарування, маргіналізацію значної частини країн, що приймають, та маси споживачів.

На території України СП може бути створено:

а) шляхом його заснування;

б) у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

в) у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100%-ою іноземною інвестицією.

Феномен міжнародного спільного підприємства має кілька істотних ознак: а) це форма міжнародного бізнесу зі специфічним суб'єктом; б) спосіб входження у зарубіжний ринок; в) різновид прямого іноземного інвестування; г) нова форма господарювання у країнах з перехідною економікою.

У теорії та практиці міжнародного бізнесу розрізняють такі основні його форми: експорт, спільне підприємництво різних видів, пряме 100%-е інвестування.

Експорт - одна з найпростіших форм міжнародного бізнесу. Потрібно розрізняти нерегулярний експорт, коли фірма час від часу експортує надлишки своїх товарів або послуг, та активний експорт, коли фірма вирішує завдання, пов'язані з цілями розширення експортних операцій на конкретних міжнародних ринках. Фірма може експортувати свої товари або послуги як через міжнародних посередників (побічний експорт), так і самостійно (прямий експорт).

Спільне підприємництво - це діяльність, що ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями чи підприємцями та на спільному розподілі прибутків і ризику від його здійснення. Передумови такого підприємництва створюються в процесі інтернаціоналізації господарського життя, завдяки розвитку експортно-імпортної діяльності. Типові види спільного підприємництва:

- ліцензування - фірма (ліцензіар) вступає у відносин з фірмою або державою (ліцензіат) на закордонному ринку, пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знака, патенту, торговельного секрету в обмін на ліцензійний платіж;

- управління за контрактом -- фірма падає іноземному партнерові ноу-хау в сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал та його використання з максимальною орієнтацією на ефективну реалізацію отриманих управлінських послуг;

- спільне підприємство -- це форма співробітництва з поєднанням зусиль різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів та ризиків.

Пряме 100%-е інвестування буде у разі, якщо вкладають капітал у створення за кордоном підприємств із повним контролем їх виробничої, фінансової та маркетингової діяльності.;

Найрозвиненішим видом спільної підприємницької діяльності є спільні підприємства.

У міжнародній економічній теорії та практиці визначають такі характерні особливості СП:

наявність згоди сторін про довгострокові завдання співробітництва (виробництво, купівля-продаж, наукові дослідження, обслуговування, фінансування тощо);

об'єднання сторонами активів (грошових засобів, обладнання, досвіду управління тощо);

оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень обох сторін;

реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління сторін;

участь обох сторін у прибутках та збитках відповідно до вкладеного капіталу.

Отже, спільна власність, управління та розподіл прибутків і ризику -- три основні елементи, які відрізняють спільне підприємництво від інших, менш комплексних форм міжнародного співробітництва.

Визначимо такі моменти, що мають принципове значення:

по-перше, спільне підприємство є різновидом прямого інвестування у разі, якщо дві або більше фірм мають право власності на прямі інвестиції в одну компанію, тобто об'єктивною основою розвитку спільних підприємств є прямі інвестиції;

по-друге, на розвиток спільних підприємств істотно впливає секторальний поділ прямого інвестування. Якщо у 50--70-х роках XX ст. прямі іноземні інвестиції було сконцентровано в сільському господарстві, рибальстві,...