Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб

Стягнення податку на доходи фізичних осіб. Сплата податку резидентами та нерезидентами. Загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи як об'єкт оподатковування. Податок на доходи в іноземній валюті та негрошовій формі. Визначення ставки податку.
Краткое сожержание материала:

11

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів платників - фізичних осіб.

З 1 січня 2004 року в Україні вступив в дію Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №. № 889 - IV.

Згідно цього Закону платниками податку являються:

резиденти, яки отримують доходи як з джерел походження з території України, так і за кордоном;

нерезиденти, які отримують доход з джерел їх походження на території України.

Резиденти сплачують податок із усіх доходів - отриманих із джерелом їхнього походження як в Україні, так і за кордоном (якщо інше не передбачене договорами про запобігання подвійного оподатковування, укладеними Україною). При цьому в них залишається можливість врахувати податок, сплачений за кордоном, при визначенні в декларації річної суми податку, що підлягає сплаті в бюджет (якщо це передбачено відповідними міжнародними договорами України). Нерезидент платить податок також по діючому сьогодні принципу - тільки з доходів, одержаних в Україні.

Об'єкт оподатковування є загальний місячний оподатковуваний доход (ЗМОД) фізичної особи. Перелік доходів, що включаються до складу ЗМНД, закріплений в п.4.2 Закону про податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. п.4.2.1 ст.4 Закону про податок з доходів фізичних осіб до складу ЗМОД включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Обов'язок по нарахуванню, утриманню і сплаті податку з доходів фізичних осіб покладена на роботодавців, які виплачують заробітну плату найманим робітникам. Усі ці особи - підприємства, установи, організації, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, - визначені в Законі як "податкові агенти".

При оподаткуванні доходів у виді заробітної плати з нарахованої заробітної плати віднімаються суми пенсійного збору і внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стягуються за рахунок доходу найманого робітника (тобто утримання). Таким чином, податок з доходів стягується із суми зарплати за винятком усіх "соціальних" утримань (пенсійні внески, "безробіття", "тимчасова непрацездатність") та соціальної пільги. .

Доходи в іноземній валюті. При нарахуванні доходів в іноземній валюті їхня сума перераховується в гривни за курсом НБУ, що діє на момент одержання таких доходів.

Доходи в негрошовій формі. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах податок утримується з вартості нарахування, визначеної за звичайними цінами і помноженої на коефіцієнт, що розраховується за формулою:

ДО =100: (100-Сн),

де: ДО - доход фізичної особи, нарахований у не грошовій формі; Сн - ставка податку.

Такий порядок нарахування доходу застосовується у тому випадку, якщо доход саме нараховується в негрошовій формі (наприклад, у вигляді надання працівникові оздоровчої путівки). Якщо ж мова йде про погашення зобов'язань по заробітній платі, з якої податок вже утриманий, то використання коефіцієнта буде зайвим (приведе до подвійної сплати податку). Тобто не повинний застосовуватися коефіцієнт, якщо виплачується в натуральній формі зарплата на руки (за винятком податку і всіх "соціальних" утримань).

При цьому сума негрошового доходу, визначена за звичайною ціною, збільшується на:

1) суму ПДВ, якщо суб'єкт господарювання, що нараховує доход, є платником ПДВ (мова йде про те, що при передачі товару фізичній особі фактично відбувається його продаж з нарахуванням ПДВ, і в ціні товару, відповідно, повинний "сидіти" ПДВ; цей ПДВ при нарахуванні податку не виключається);

2) суму акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Таким чином, оподатковуванню (включенню в ЗМОД) підлягає сума нарахованої заробітної плати за винятком соціальних утримань та соціальної пільги.

Для більшості видів доходів, включаючи заробітну плату, ставка податку складе:

с 1 січня 2004 року - 13% від об'єкт оподатковування (7.7 ст.7 Закону про податок на доходи з обліком і.22.3 ст.22 цього ж Закону);

с 1 січня 2007 року - 15% від об'єкта оподатковування (7.1 ст.7 Закону про податок на доходи).

До того ж та сама ставка застосовується як по основному місцю роботи, так і по сумісництву.

Правда, окремі види специфічних доходів обкладаються податком по своїх ставках. Так, наприклад, максимальна ставка податку 26% (з 1 січня 2007 року - 30%) встановлена для доходів нерезидентів, доходів, отриманих як призи, а також у виді спадщини від спадкодавця-іноземця.

Законом уведене нове поняття в оподатковуванні громадян, як "податковий кредит". П

податковий кредит включає різні виплати, здійснені громадянином протягом року.

Прикладом податкового кредиту є частина витрат на оплату утворення, лікування, на добродійність, сплату відсотків по іпотечному кредиту тощо. Отож, на суму податкового кредиту платник зможе зменшити свій річний оподатковуваний доход у Декларації про доходи.

З одного боку, це нововведення дозволяє багатьом громадянам якоюсь мірою зменшити суму податку до сплати за рахунок життєво необхідних витрат. З іншої - ускладнює декларування і розрахунок податку. Платникові прийдеться збирати розрахункові документи і вести облік витрат.

Законом передбачені обмеження по одержанню права на податковий кредит і види витрат, що можуть бути включені в нього:

1. Податковий кредит може бути нарахований винятково резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.

2. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника, отриманого протягом звітного року у виді заробітної плати.

3. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за результатами звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Витрати, що включаються в податковий кредит, перераховані в п.5.3 Закону:

частина суми відсотків, сплачених по іпотечному кредиті;

сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям (у розмірі, що перевищує 2%, але не перевищуючому 5% від суми його загального оподатковуваного доходу за звітний рік);

сума коштів, сплачених платником закладам освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої освіти такого платника або іншого члена його родини першого ступеня споріднення (але не більше величини місячного прожиткового мінімуму, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 грн., - у даний час це складає 570 грн);

суму власних коштів платника, сплачених закладам охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг по лікуванню такого платника або члена його родини першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання лік, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань (за винятком деяких витрат, зокрема: на косметичне лікування або косметичну хірургію; аборти, крім абортів, проведених за медичними показниками, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування; операції по зміні статі; лікування венеричних захворювань, крім СНІДУ і венеричних захворювань, причиною яких стало не полове зараження або зґвалтування; лікування тютюнової або алкогольної залежності і т.п.);

частина суми витрат платника на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальникові-резидентові за договором довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування як самого платника, так і членів його родини першого ступеня споріднення;

суму витрат платника податку на штучне запліднення, оплату вартості державних послуг, включаючи сплату державного збору, зв'язаних з усиновленням дитини.

Законом про податок з доходів передбачаються податкові соціальні пільги.

Суть податкових соціальних пільг полягає в наступному. Якщо заробітна плата працівника не перевищує визначеного рівня, то йому дозволяється зменшити ЗМОД на суму однієї з податкових соціальних пільг, передбачених підпунктами 6.1.1 - 6.1.3 Закону про податок з доходів. Причому, якщо працівник одночасно має право на кілька пільг, то йому встановлюється одна - найбільша з них.

Граничний рівень зарплати, що дає право на застосування податкових соціальних пільг, визначається на рівні розміру місячного прожиткового мінімуму, встановленому на одна працездатну особу, помноженого на 1,4 і округленого до найближчих 10 гривень.

Необхідно відзначити, що податкова соціальна пільга може застосовуватися до зарплати тільки по одному місцю роботи. По якому - згодом зможе визначити для себе кожен працівник шляхом подачі заяви про застосування пільги. При цьому, відповідно до п. п.6.3.2 Закону про податок з доходів, податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів із дня одержання роботодавцем такої заяви.

Кожен платник податку має право зменшити свій сукупний оподатковуваний доход на суму соціальної пільги в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), яка встановлена Законо...