Порівняльний аналіз розвитку системи електронних грошей в Україні і зарубіжних країнах

Природа електронних грошей і загальні схеми їх обігу. Систематизація міжнародного досвіду правового регулювання електронних грошей та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

електронні гроші платіж

Вступ

1. Теоретичні основи функціонування електронних грошей

1.1 Природа електронних грошей і загальні схеми їх обігу

1.2 Суть та основні види електронних грошей

1.3 Зарубіжний досвід обігу електронних грошей

2. Світовий досвід використання електронних грошей

2.1 Правове регулювання електронних грошей в Європейському Союзі та США

2.2 Європейський ринок електронних грошей

2.3 Ринок електронних грошей у США

2.4 Системи електронних грошей в Україні

3. Перспективи розвитку електронних грошей в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.

Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з'являються випадково за бажанням розробників, їх поява - об'єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов'язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред'явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Аналіз джерел і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В.Міщенком, А.Морозом, М.Савлуком та іншими українськими вченими. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М.Вудфорда,

А.Генкіна, Ч.Гудхарда, М.Кінга, С.Кляйна, Б.Коена, Г.Селджіна, А.Шамраєва, Б.Шміта, Л.Уайта, Б.Фрідмена порушується ряд питань, пов'язаних із феноменом електронних грошей. Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей - поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Також представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей у світі, систематизація міжнародного досвіду правового регулювання електронних грошей та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

* визначити сутність та основні види електронних грошей;

* узагальнити міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей;

* визначити особливості правового врегулювання електронних грошей у США та країнах Європейського Союзу;

* дослідити стан розвитку систем електронних грошей у США та країнах Європейського Союзу;

* здійснити аналіз сучасного стану та визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

Предметом дослідження є організаційно - методологічні аспекти розвитку електронних грошей у світі та Україні.

При дослідженні теоретичних і практичних аспектів, пов'язаних з розвитком електронних грошей, вивчено досвід використання та правового регулювання електронних грошей в інших країнах світу, зокрема в США, Європі, проаналізовано сучасний стан і визначено подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів; розроблено пропозиції щодо нормативно - правового регулювання питань, пов'язаних з електронними грошима в Україні.

Результати наукового дослідження можуть використовуватися для вдосконалення механізмів функціонування нових платіжних систем, розроблення пропозицій щодо нормативно - правового регулювання питань, пов'язаних з електронними грошима в Україні, що сприятиме підвищенню ефективності банківської системи України.

1. Теоретичні основи функціонування електронних грошей

1.1 Природа електронних грошей і загальні схеми їх обігу

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у системах роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей.

Однією з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, зокрема, традиційних банківських платіжних карток (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), он-лайнового банкінгу тощо. Зауважимо, що засоби доступу до банківського рахунку, в яких також використовують технічні пристрої, надають клієнту доступ до його трансферабельних депозитів у банку і вже в цьому контексті створюють можливість переказу грошових коштів через телекомунікаційні канали.

Електронні гроші є грошовими зобов'язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп'ютер користувача, сервер системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів, тощо. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред'явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред'явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу.

Міжнародні банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, і встановлюють вимоги до емітентів і систем розрахунків електронними грошима незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються.

Ще однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей наперед оплачених одноцільових карток, що пропонуються, наприклад транспортними, телефонними або бензинозаправними компаніями і містять відомості про оплачені наперед товари або послуги.

Особливість застосування таких карток полягає у тому, що підприємство виступає і емітентом карток, і виробником товарів або послуг, які можуть бути отримані за їх допомогою.

Використання наперед оплаченої одноцільової картки не означає здійснення платежу, справжня купівля відбувається в момент завантаження картки. Фізичне споживання товарів або послуг не означає їхнього споживання на макроекономічному рівні. Безпосереднє використання картки не породжуватиме потоків грошової природи [6].

Зовсім іншого підходу з боку регуляторних органів потребує діяльність, яка полягає в емісії платіжних засобів, які приймаються за товари або послуги підприємствами, іншими ніж емітент.

У світі існує велика кількість таких систем, які суттєво відрізняються за типом установ-емітентів, обсягами випущених платіжних засобів, а також схе...