Оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльності підприємства

Поняття лізингу та його види. Переваги лізингу як форми фінансування. Лізингова угода та її параметри. Методи оцінки ефективності лізингових операцій. Розрахунок порівняльної ефективності придбання обладнання в лізинг і за рахунок банківського кредиту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти лізингу

1.1 Поняття лізингу та його види

1.2 Переваги лізингу як форми фінансування

1.3 Лізингова угода та її основні параметри

1.4 Методи оцінки ефективності лізингових операцій

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Динаміка основних техніко економічних показників підприємства

2.3 Склад і структура джерел фінансування підприємства

3. Економічне обгрунтування ефективності лізингу як джерела фінансування діяльності тов «Моноліт»

3.1 Опис умов лізингової угоди

3.2 Розрахунок порівняльної ефективності придбання обладнання в лізинг і за рахунок банківського кредиту

3.3 Оцінка ефективності придбання нового обладнання

4. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

4.1 Законодавство України про охорону праці. Закон України про охорону праці, гарантії прав на охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів

4.2 Техніка безпеки. Правила безпечної експлуатації електроустановок

4.3 Промислова санітарія. Улаштування санітарно-побутових приміщень автотранспортної галузі

4.4 Пожежна безпека. Вимоги пожежної безпеки при утриманні територій, будівель, приміщень і споруд

4.5 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. Сили цивільного захисту

4.6 Інженерні та економічні розрахунки з охорони праці. Оцінка стану охорони праці на підприємстві статистичним методом

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Система фінансового забезпечення інвестиційного процесу складається з органічної єдності джерел фінансування інвестиційної діяльності та методів фінансування.

Метод фінансування інвестицій - це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного процесу. До методів фінансування реальних інвестицій відносяться: самофінансування, фінансування через механізми ринку капіталу, залучення капіталу через кредитний ринок, бюджетне фінансування, комбіновані схеми фінансування інвестицій.

Лізинг - порівняно молодий інструмент фінансування, але в порівнянні з традиційними формами він володіє істотними перевагами. Основна перевага лізингу в порівнянні з іншими способами інвестування полягає в тому, що підприємець може почати свою справу, маючи лише частину необхідних фінансових коштів для придбання основних фондів. Підприємству при цьому надаються не грошові ресурси, контроль за використанням яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва.

Діяльність будь-якої комерційної організації найчастіше будується виходячи зі стратегії нарощування виробничих потужностей і обсягів виробництва. Очевидно, що капітальні вкладення можуть бути профінансовані за рахунок двох джерел - власного і позикового капіталів. Вище були виділені два основних елементи позикового капіталу - облігаційні позики і довгострокові кредити і позики. В принципі, до них можна віднести і такий специфічне джерело фінансування, як фінансова оренда. У балансах багатьох великих корпорацій економічно розвинених країн заборгованість перед лізинговими компаніями складає значиму частку в довгострокових джерелах залучених коштів.

Привабливість оренди полягає в тому, що це один з порівняно швидко мобілізуючих і вигідних у фінансовому плані джерел. Орендні відносини мають давню історію, проте, саме останнім часом їх розвитку було надано новий імпульс, зокрема з'явився принципово новий вид оренди, стимулюючий інвестиційну діяльність, фінансова оренда, або лізинг.

Лізингом визнається специфічна операція, яка передбачає інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових ресурсів у придбання майна з подальшою передачею його клієнту на умовах оренди. У структурі орендних операцій лізинг займає особливе місце, оскільки являє собою цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність по здачі майна в оренду. У той же час оренда у своєму класичному, повсякденному розумінні нерідко розглядається як в деякому сенсі вимушений захід - майно здається в оренду, оскільки воно не знаходить належного застосування у його власника. За своїм економічним змістом договір лізингу близький до операцій з кредитування. Лізингодавець (орендодавець) прагне отримати певний відсоток на здійснену ним інвестицію - придбання майна і подальша передача його лізингоотримувачу (орендарю); тоді як для останнього операція лізингу є однією з форм фінансування придбання активів. Зазначимо, що балансоутримувачем об'єкта фінансової оренди може виступати як лізингодавець, так і лізингоотримувач, тоді як у міжнародній практиці об'єкти фінансового лізингу прийнято відображати на балансі лізингоодержувача - такий підхід рекомендований і Міжнародних стандартів фінансової звітності. Лізинг має ряд особливостей, які відрізняють його від загальноприйнятого порядку регулювання договорів оренди. Наприклад, ризик втрати і псування майна при лізингу несе - лізингоотримувач (орендар), в той час як загальні правила орендних операцій покладають вказаний ризик на власника майна, але не на орендаря. Крім того, договір лізингу, як правило, зобов'язує лізингодавця здійснювати технічну підтримку об'єкта у клієнта, проводити заміну морально застарілого обладнання, а також здійснювати інші дії, часто не властиві звичайному порядку взаємовідносин між орендарем та орендодавцем. Специфіка лізингу полягає ще і в тому, що лізингоодержувачу передається майно, вибране і придбане за його бажанням. У найбільш загальному вигляді операція лізингу в її класичному розумінні може бути представлена наступним чином.

Лізингова угода складається з декількох послідовних операцій. Потреба в деякому майні потенційний лізингоодержувач, що віддає перевагу в силу ряду обставин, придбати це майно шляхом лізингової угоди, визначає продавця, у якого він хотів би придбати майно; як правило, продавець вибирається ним самостійно. Після цього він укладає договір з лізинговою компанією, згідно з яким вона набуває у власність вказане майно і здає його в оренду лізингоодержувачу. Для фінансування операції лізингова компанія використовує власні ресурси або звертається за необхідними коштами в банк або інша кредитна установа. Об'єкт лізингової угоди може бути застрахований від ризиків втрати (загибелі), недостачі або пошкодження, причому в якості страхувальника можуть виступати як лізингодавець, так і лізингоотримувач. Економічна суть фінансового лізингу полягає в тому, що лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю всі його інвестиційні витрати, а також комісійну винагороду, причому робить це не одномоментним платежем, а протягом певного терміну, порівнянного з терміном корисної експлуатації предмета лізингу.

На даний момент лізингові операції почали широко застосовуватися на практиці комерційних банків і спеціалізованих лізингових компаній, хоча існує безліч проблем, які вимагають свого вирішення.

Але існують фактори, що стримують розвиток лізингу в Україні. Серед основних перешкод слід виділити:

- високі ставки і короткі терміни кредитування. Коли короткострокові кредити вигідніше середньо і довгострокових, одержання позики на три - чотири роки (оптимальний термін погашення кредиту на закупівлю техніки лізинговою компанією) досить проблематично;

- високий рівень податків;

- відсутність значного стартового капіталу для лізингової компанії, тому що, вона набуває устаткування за повну вартість;

- відсутність системи інформаційного забезпечення пропозиції лізингових послуг;

- за кордоном терміном «лізинг» називаються відносини фінансової оренди строком від 3-х років. У нашій же країні не створений поки ще сприятливий клімат для довгострокових інвестицій. Необхідно прийняття податкового законодавства, яке надає пільги банкам, що покривають їх ризики, пов'язані з довгостроковим кредитуванням.

- нерозвиненість інфраструктури лізингового ринку. Інфраструктура, що сприяє розвитку лізинг в Україні повинна включати в себе більш широку мережу лізингових компаній, спеціалізованих консалтингових фірм та відповідну систему інформаційного забезпечення пропозиції лізингових послуг. Нерозвиненість інфраструктури (сформованих механізмів фінансування, розрахунків, мінімізація ризиків, ефективних маркетингових і збутових структур тощо) пред'являє нереально високі вимоги до керівників і службовцям лізингових компаній.

- макроекономічна і політична невизначеність обстановки в країні. В даний час всі правові відносини, засновані на відстрочці платежу, гальмуються економічною нестабільністю, відсутністю надійної макроекономічної стабілізації та ознак стійкого зростання в економіці, що породжує у господарюючих суб'єктів певний стан невпевненості в завтрашньому дні. Тим часом, основна ідея лізингу полягає у можливості «розтягнути» в часі виплату вартості майна при збереженні права на придбання його у власність за залишковою вартістю. За нинішньої економічної ситуації яка організація може дозволити собі сьогодні чекати повернення коштів протягом 57 років (звичайний термін фінансового лізингу). Саме ця обставина значною мірою стримує розвиток лізингу в Україні.

Метою даної дипломної роботи є вивчення та оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльно...