Зовнішній борг України та механізм його обслуговування

Поняття та економічна сутність зовнішньої заборгованості, її показники, причини росту, суб'єкти та вплив на фінансовий стан країни. Аналіз сучасного стану зовнішнього боргу України. Основні проблеми вітчизняної боргової політики та шляхи її удосконалення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Зовнішній борг України та механізм його обслуговування»

Суми - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади накопичення, вимірювання та реструктуризації зовнішнього боргу

1.1 Визначення проблематики зовнішнього боргу

1.2 Економічна сутність зовнішньої заборгованості. Теоретичні аспекти визначення поняття, показників, суб'єктів та впливу на фінансовий стан країни

1.3 Компоненти зовнішнього боргу та шляхи його реструктуризації зовнішнього боргу

Розділ 2. Аналіз сучасного стану зовнішнього боргу України в контексті заходів щодо його зниження

2.1 Місце України в світових тенденціях зовнішньої заборгованості

2.2 Сучасний стан зовнішньої заборгованості України

2.3 Аналіз основних проблем зовнішньої заборгованості України

Розділ 3. Шляхи удосконалення боргової політики та прогнози розвитку зовнішньої заборгованості України

3.1 Прогнози розвитку тенденції вітчизняного зовнішнього боргу

3.2 Шляхи удосконалення боргової політики України

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Вступ

Дослідження рівня зовнішньої заборгованості в країнах світу показують, що тенденції у динаміці зовнішнього боргу країн тісно корелюють із рівнем економічного розвитку країн-позичальниць і набувають характеру закономірностей. За абсолютним розміром валового зовнішнього боргу перше місце серед країн світу посідають провідні розвинені країни. Негативними наслідками впливу зовнішньої заборгованості в результаті сплати відсотків за кредити є загострення соціальних проблем суспільства, яке виникає внаслідок зменшення державних видатків, спадання економічної активності, спричинене збільшенням податків. Питання формування зовнішньої заборгованості країн та особливостей управління зовнішнім боргом широко дискутуються в сучасній науковій літературі. Так, у центрі уваги науковців знаходиться аналіз рівня зовнішнього боргу окремих країн , а також пошук найбільш ефективних методів управління зовнішньою заборгованістю. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. Таке фінансування відбувалося, як правило за допомогою зовнішніх позик. Такі тенденції спостерігаються і на сьогодні.

Отже, тема зовнішньої заборгованості є особливо актуальною в умовах фінансової кризи та пошуку шляхів її подолання.

Проблемам зовнішньої заборгованості, обґрунтованості й доцільності її зростання в контексті впливу на макроекономічні аспекти національної економіки присвячена велика кількість наукових досліджень іноземних вчених, таких як Дж. Б'юкеннена, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Дж. Стігліца

Дану тематику детально досліджували такі вітчизняні вчені, як Вахненко Т., Кириченко А., Кудрицький В., Дудченко В.Ю., Карлін М.І., Ходжан А.О ,Мних А.М ,Кравчук Н.Я ,Іваницька О.П., Богдан Т.П., Костюк, Н.П., Бородій Л.Ю., Хитрук Н.С, Макар, О.П.

Мета дослідження аналіз основних аспектів вимірювання та методів реструктуризації зовнішнього боргу України.

Завданнями курсової роботи є такі:

- Визначення теоретичних аспектів визначення поняття, показників та суб'єктів впливу на фінансовий стан країни;

- Проаналізувати сучасний стан заборгованості України;

- Дослідити основні проблеми вітчизняної боргової політики;

- Визначити основні тенденції покрашення заборгованості України;

- Розробити шляхи удосконалення боргової політики України.

Об'єктом курсової роботи є визначення процесу реструктуризації державного зовнішнього боргу провідних індустріальних країн та досвід України в сучасних економічних умовах.

Предмет - економічні відносини, що виникають у процесі розробки стратегії протидії зовнішньому боргу.

У курсовій роботі використовуються наступні методи:

- індукції;

- аналізу та синтезу;

- наукової абстракції;

- статистичні методи;

- табличні та графічні методи.

Незважаючи на численні наукові розробки та дослідження, проблеми аналізу якісних та кількісних змін динаміки зовнішнього державного боргу є дискусійними та невирішеними. У науковій літературі не наведено чітко розробленого механізму обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади накопичення, вимірювання та реструктуризації зовнішнього боргу

1.1 Визначення проблематики зовнішнього боргу

Сьогодні будь-яка країна все більше інтегрує у глобальні економічні процеси, які позначаються на макроекономічних показниках функціонування національної економіки. Однією з ключових економічних проблем нашого часу є зовнішня заборгованість держави і приватного сектору, яка щороку зростає. Зовнішні запозичення для нашої держави є одним із інструментів реалізації моделі випереджального зростання, що передбачає здійснення активних капітальних вкладень в інфраструктуру, виробничі фонди, технологічне переоснащення підприємств та розвиток інтелектуального капіталу [15].

На шлях незалежності країни стали, не будучи обтяженими великими зовнішніми боргами. До 70-х років вони залучали переважно кошти з офіційних джерел, у тому числі субсидії без повернення. У 70-ті роки заборгованість збільшилась майже на 700 млрд. дол. (у 1950 p. вона становила 2 млрд., у 1970 р. - 66 млрд. дол.), оскільки багато країн, що розвиваються, вийшли на світовий ринок позичкового капіталу [6].

До кінця 1960-х рр.. країни, що розвиваються залучали переважно кошти з офіційних джерел, в т.ч. безповоротні субсидії в значних розмірах [32].

На початок 70-х років вже було закладено підґрунтя для формування системи міжнародної заборгованості. Відправними її точками можна вважати крах Бреттон-Вудської системи в 1971 р. і перший нафтовий шок в 1973 р. Після цих двох подій розпочався справжній бум міжнародних позик. Причому великими позичальниками були не тільки країни, що розвиваються, які не мають нафти, для фінансування своїх дефіцитів, а й країни, що володіють нафтою, для фінансування програм розширення економіки. Падіння процентної ставки, яке відбулося згодом унаслідок вибуху попиту на міжнародний кредит, змусило багатьох країн-кредиторів та країн-позичальників переглянути раніше укладені кредитні угоди, які виявилися неспроможними в результаті кардинальної зміни об'єктивних зовнішніх умов. На початок 80-х років багато країн із числа тих, що розвиваються, відчували труднощі при виконанні своїх зобов'язань. Справжня боргова криза вибухнула в 1982 р., коли Мексика заявила, що не в змозі більше обслуговувати свій зовнішній борг.

Умовно останні 25 років кредитна історія світу - це історія періодичних загострень проблеми міжнародної зовнішньої заборгованості та криз. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави за іноземними позиками (під час світової економічної кризи 1929-1933 рр. припинили платежі за зовнішніми позиками Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, у результаті чого в 1931 р. США на рік відстрочили всі платежі за зовнішніми боргами). Отже боргова криза - це наслідки проблем короткострокової ліквідності та свідчення необхідності подовження (пролонгації) строків погашення [33].

Тому зовнішній борг цих країн зростав відносно повільно і досяг в 1970 р. 64 млрд. дол Однак у 1970-х і 1980-х рр.. розмір їх іноземної заборгованості почав стрімко збільшуватися, досягши до початку 1990-х рр.. 800 млрд. дол У ці десятиліття багато що розвиваються країни вийшли на світовий ринок позичкових капіталів, а терміни погашення значної частини боргу неодноразово переносилися. У 1990-х рр.. приріст зовнішнього боргу став знижуватися, оскільки в цей період широко застосовувалися різні методи часткового списання боргів і збільшилися платежі з його погашення. На початку 1990-х рр.. виплати приватним кредиторам становили близько 2 / 3 загальної суми платежів, офіційним - 1 / 3 До числа найбільших боржників відносяться не тільки країни, які багаторазово переглядали графіки своїх боргових платежів (Бразилія, Мексика, Аргентина), а й держави, як правило, дотримують взяті зобов'язання (Республіка Корея, Таїланд, Малайзія) і мають високу репутацію на світовому ринку позичкових капіталів [32].

У 90-ті роки практикувались різні методи відстрочення і часткового списання боргів. Так, у червні 1999 р. лідери провідних індустріальних країн домовились про списання половини зовнішнього боргу (70 із 130 млрд. дол.) 30 найбідніших країн світу. Зростання зовнішнього боргу дещо уповільнилося. На початку XXI ст., за даними звітності дебіторів Світового банку (107 країн), зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, становить більше 1,5 трлн. дол. Найбільший рівень заборгованості у країнах Азії - майже 600 млрд. дол. Лише незначній частині країн третього світу вдалося подолати кризу заборгованості. Для більшості вона залишається найгострішою проблемою. Наприкінці 90-х років найбільшим боржником була Бразилія (біл...