Державне гарантування кредитів, наданих резидентам

Особливості державного кредиту, його відмінність від інших видів. Форма внутрішнього державного кредиту. Класифікація державних позик. Дієві способи повернення коштів державного бюджету, виплачених внаслідок надання державних гарантій за кредитами.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Контрольна робота з теми:

Державне гарантування кредитів наданих резидентам

План

1. Особливості державного кредиту. Його відмінність від інших видів кредиту

2. Форма внутрішнього державного кредиту

3. Державне гарантування кредитів наданих резидентам

Використана література

1. Особливості державного кредиту. Його відмінність від інших видів кредиту

Чільне місце серед форм кредиту належить державному кредиту, який, опосередковуючи відносини між державою і всіма сферами економіки, безпосередньо обслуговує економічні інтереси країни. Державний кредит є одним з важливих атрибутів державних фінансів і відіграє значну роль у фінансуванні державних витрат в усіх країнах з ринковою економікою.

Без сумніву, у сучасних умовах державний кредит є такою ж важливою економічною категорією як податки, бюджет, грошовий обіг, і відіграє значну роль у створенні збалансованих державних фінансів і стабільного грошового обігу. Саме тому постає необхідність дослідження сутності та природи державного кредиту, його форм і методів мобілізації, а також значення для економічного розвитку країни.

Необхідність державного кредиту для фінансування потреб держави випливає з існування суперечностей між величиною цих потреб і можливістю держави задовольнити їх за рахунок державного бюджету.

Державний кредит, як економічна категорія, має свою специфіку. Він знаходиться на зламі двох видів грошових розподільних відносин: фінансів та кредиту і, саме тому, для нього характерними є риси даних категорій. У якості ланки фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави, тобто бюджету і позабюджетних фондів. Як один із видів кредиту державний кредит повинен володіти головними атрибутами кредиту: строковістю, поверненням і платністю.

Отже, при використанні державного кредиту повинні діяти класичні принципи кредитування, однак держава-позичальник, як правило, не надає детальної інформації про природу інвестиційних проектів, під які залучаються кредити (тобто відсутній принцип «цільовий характер використання»).

Державний кредит є тим потужним джерелом фінансування, яке може забезпечити постійний інноваційний розвиток України, хоча слід відзначити, що зарубіжні країни використовують і інші методи підтримки інноваційного підприємництва.

Державний кредит в умовах повноцінної ринкової економіки і демократичних форм державності - досить розвинена ланка державних фінансів, що відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи. Ця роль доволі багатогранна і вже давно не зводиться лише до проблеми пошуку і залучення коштів, яких бракує, а пов'язується з регулюванням соціально-економічних процесів.

Як економічна категорія державний кредит - сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта).

У класичному розумінні державний кредит безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і всіма сферами економіки і при цьому держава, зазвичай, відіграє роль позичальника, а юридичні і фізичні особи - роль кредиторів. Споконвічно за допомогою державного кредиту залучаються тимчасово вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення постійно зростаючих державних потреб. Проте у сфері міжнародних економічних відносин держава може виступати одночасно і кредитором, і позичальником. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик чи виконання інших зобов'язань, взятих фізичними і юридичними особами, вона є гарантом. У кількісному співвідношенні переважає діяльність держави як позичальника коштів, натомість, обсяги операцій, у яких вона виступає у ролі кредитора і гаранта, значно менші.

Матеріально-речовим втіленням державного кредиту є рух позичкового капіталу у результаті вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Особливістю такого руху є те, що кошти, які мобілізуються за допомогою державного кредиту, не формують окремого фонду, а перерозподіляються, як правило, через бюджет. Тобто державний кредит забезпечує формування і використання централізованих грошових фондів держави. З одного боку, держава мобілізує вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб у тимчасове користування; а з іншого - ціною позикового капіталу для держави є відсоток за позикою, джерелом сплати якого виступають кошти бюджету.

Конкретними формами прояву державного кредиту є державні позики (забезпечені випуском цінних паперів чи залучені на підставі угод) та гарантії. На відміну від державних позик, які відразу впливають на величину централізованого грошового фонду - бюджету, гарантування погашення зобов'язань не обов'язково призводить до зміни останнього.

За юридично-правовим статусом державний кредит можна трактувати як врегульований нормами права механізм залучення додаткових коштів державою або сукупність особливих фінансових правовідносин, передбачених нормативно-правовими актами, що обумовлюються політико-економічними прерогативами держави у процесі залучення нею тимчасово вільних коштів на засадах добровільності, зворотності, платності і строковості. Юридичною основою державних позик є договір/угода. Навіть у випадку залучення державних позик шляхом випуску цінних паперів, кредитори (замість надання у розпорядження держави на певний строк коштів) отримують документи - державні цінні папери, які надають їм певні фінансово-правові переваги. Зазвичай угодами оформляються кредити від урядів інших країн та міжнародних організацій, тоді як за допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

В Україні на сьогодні однією із форм використання державного кредиту є надання підприємствам кредитів з Державного бюджету на таких умовах:

* обсяги кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;

* перелік виробничих об'єктів, які будуть фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

* терміни погашення кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п'яти років;

* погашення кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування і здійснюється щоквартально;

* за користування кредитом встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Міністерством фінансів України щорічно під час формування державного бюджету.

Державний кредит - специфічна інтегрована категорія, яка за внутрішньою сутністю та економічною природою поєднує характерні особливості двох видів грошових відносин - фінансів і кредиту. Усе це зумовлює багатоплановий характер взаємодії державного кредиту із державним бюджетом, безпосередній зв'язок із системою оподаткування та рухом позикового капіталу.

Як економічна категорія державний кредит поєднує особливості кредитних відносин і, зокрема, здійснюється на принципах зворотності, терміновості і платності. Проте між державним і банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, є суттєві відмінності.

По-перше, банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств (з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності) чи приватних осіб (для вирішення тимчасових індивідуальних фінансових проблем). Коли мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись у додаткові фінансові ресурси держави. По-друге, характерною ознакою банківського кредитування суб'єктів господарювання є продуктивне використання позикового фонду з метою збільшення вартості додаткового продукту, що є джерелом погашення кредиту і виплати відсотків за ним. У випадку державного кредиту кошти використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Згодом джерелом погашення державних позик і виплати відсотків за ними є кошти бюджету. По-третє, у випадку банківського кредиту у ролі позичальника і платника виступає одна і та сама юридична чи фізична особа. Особливістю державного кредиту є те, що безпосереднім позичальником є держава в особі органів державної влади, а виплати кредиторам (власникам державних цінних паперів) забезпечуються переважно за рахунок бюджетних надходжень, зокрема податкових. При цьому коло платників податків (які опосередковано є платниками за державним кредитом) не збігається з колом власників державних цінних паперів. Призначення державного кредиту полягає насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. За дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси спрямовуються на покриття різниці між бюджетними доходами і видатками. При позитивному бюджетному сальдо мобілізовані за допомого...