Вбивство з метою приховати інший злочин,або поєднане зі згвалтуванням або задоволенням статевої пристрасті неприродним способом

Посягання на життя людини є одним з найбільш тяжких і небезпечних злочинів, оскільки вони завдають непоправної (незворотної) шкоди найважливішій соціальній цінності – життю людини.

Родовим об’єктом вбивства є людина як учасник (носій) певних суспільних відносин, її життя і здоров’я. Цей злочин передбачений розділом II Особливої частини Кримінального кодексу (КК) України – «Злочини проти життя та здоров’я особи».

А.В. Кузнецов стверджує, що об’єктом цих злочинів є особа як цілісна істота і як сукупність суспільних відносин, що її становлять, і як явище природи, що характеризується певними біофізіологічними ТА психічними ознаками. Аналогічного погляду на злочини проти особи дотримується Ю.А. Демидов. З такими позиціями авторів можна посперечатися. Біологічні властивості людини, зокрема життя, охороняються кримінальним правом не абстрактно, не поза суспільством, а в системі суспільних відносин. Кримінальним правом захищаються саме суспільні відносини, що забезпечують фізичні блага особи, а не самі по собі дані блага.

Родовий об’єкт злочину, як пише В.Я. Тацій, характеризуючи ще КК України 1960 р., «…відображає характер і соціальну значимість різноманітних груп суспільних відносин, які виступають об’єктом злочину, що дозволяє використовувати названу його властивість для послідовного розташування окремих розділів у межах Особливої частини КК. З урахуванням цього на першому місці розміщено главу про державні злочини, потім — про державну і колективну власність, про Злочини проти життя ».