Коротка історія виробництва текстилю. Властивості, що визначають формоутворювальну здатність текстильних матеріалів. Колір і фактура як засіб художньої виразності тканини. Види оздоблення, які широко використовуються для художнього оформлення одягу.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ НА ТЕМУ:

"Оздоблення і художнє оформлення текстильних матеріалів"

Зміст

Вступ

1.Історія виробництва текстилю

2.Властивості, що визначають формоутворювальну здатність текстильних матеріалів

3.Декоративне оздоблення текстилю

3.1 Українська народна вишивка

3.2 Аплікація як елемент оздоблення

4. Колір і фактупа як засіб художньої виразності текстилю

5.Особливості моделювання і художнього оформлення тканин в клітинку і смужку

6.Художній розпис тканин (техніка батік)

6.1 Холодний батік

6.2 Гарячий батік

6.3 Вільний розпис

Висновки

Ескіз моделі виробу з елементом оздоблення (вишивкою)

Види оздоблення, які широко використовуються для художнього оформлення одягу

Перелік використаних джерел

Вступ

Текстильна промисловість на початку нового століття ввійшла в список передових галузей світової індустрії, що найбільш інтенсивно розвиваються. У той же час вітчизняна текстильна промисловість поступово втрачає раніше зайняті позиції, її відсоток в економіці країни складає 0,5 %, тому вона має потребу в корінній реорганізації та технічному переоснащенні. Їхньою основою повинні стати новітні ефективні й екологічно безпечні технології, що дозволяють забезпечити випуск конкурентнспроможної продукції високої якості і різноманітного асортименту. Виконання цієї задачі залежить від вирішення ряду проблем, пов'язаних з удосконаленням технологічного процесу опорядження текстильних матеріалів.

Найбільш складною технологічною операцією опоряджувального виробництва є колористичне оформлення тканин, особливо способом друкування, що дозволяє суттєво розширити можливості художнього оформлення текстильних матеріалів із целюлозних волокон. Для друкування целюлозних тканин використовується широкий асортимент класів барвників: кубові, активні і пігменти. Активні барвники мають ряд переваг, але їх застосування для друкування обмежується, головним чином, дефіцитністю і дороговизною загусників на основі альгінатів. Вартість та якість загусника відчутно впливають на економічні показники опоряджувального виробництва і можуть складати від 10 до 42 % від загальних матеріальних витрат на друкування текстильних матеріалів. У закордонних фірмах дана проблема вирішується шляхом використання модифікованих форм найбільш доступного полісахариду - крохмалю. В США щорічне виробництво модифікованих крохмалів перевищує 800 тис. т, а в Російській Федерації їх випуск становить 40 тис. т при потребі - 200 тис. т. Але імпорт таких препаратів економічно недоцільний при перевиробництві основної сировини - крохмалю. Тому виникла реальна потреба в створенні вітчизнянного виробництва модифікованого крохмалю, так як проблема вибору загусників друкарських фарб - одна з найбільш гострих для вітчизняної текстильної галузі, оскільки, саме вироби з текстилю надають інтер'єру завершеного вигляду і створюють певний настрій та є кінцевим штрихом логічної вершини в створенні дизайну.

До вибору тканини необхідно відноситися досить уважно, як і до вибору моделі, тому що далеко не кожна тканина підходить за фактурою, кольором, призначенням. В магазинах знаходиться широкий асортимент тканин - шовкові, вовняні, синтетичні, з друкованим малюнком різного масштабу, а також гладко фарбовані з різною поверхнею - бархатні, фактурні, строкатоткані, в клітинку, в полоску різних масштабів, з блискучою поверхнею. Поряд з тканинами, маючими малюнки великих орнаментальних форм, розповсюджені тканини з маленьким малюнком.

При виборі тканини важлива практична чутливість. Крім зорового сприйняття тої чи іншої тканини велике значення має відчуття її практичних якостей (м'якості, незминаючості, пружності), уміння визначити її функціональні достоїнства в практичному застосуванні. Бажано знайти правильне співвідношення між тканиною, майбутнім виробом і зовнішністю людини. Кожний матеріал володіє фізичними, механічними, хімічними і геометричними властивостями, які визначають його призначення і сферу застосування.

Наша промисловість випускає бавовняні, лляні, вовняні і шовкові тканини, що нараховують більше чотирьох тисяч артикулів. В існуючому асортименті, діє постійна заміна застарілих артикулів: тканини, які вийшли з моди Ї знімаються з виробництва, а поновлення асортименту проходить завдяки вкладанню нових хімічних волокон та зміні структури колориту обробки.

Мода розвивається шляхом створення визначених форм одягу за допомогою крою. Популярні: бавовник, льон, шовк - бажано натуральний, але можливий з різноманітними домішками і поліестерами.

При використанні тканин, необхідно керуватися такими критеріями як: практичність і єдність стильового оформлення. Найбільш раціональним є застосування натуральних тканин (льон, бавовна, шерсть) з синтетичними домішками, що забезпечують довговічність служіння і легкість догляду. В залежності від завдання, яке ставиться перед текстильними ансамблями, колір тканини може бути яскравим або нейтральним.

1. Історія виробництва текстилю

Кожен метр текстильного матеріалу, виготовленого у наш час, несе у собі пам'ять та знання, накопичені і акумульовані тисячоліттями. До появи перших хімічних волокон (в кінці ХІХ ст.) людина вже знала і застосовувала чотири важливі природні волокна: льон, бавовна, вовна і шовк. Археологічні розкопки засвідчують, що ще на найдавніших стадіях розвитку, люди вміли ці волокна вирощувати і переробляти у тканину, а згодом -- у виріб,тим самим беручи участь у боротьбі за своє існування з природою, пристосовуючи її до своїх потреб. Першим волокном, яке застосувало людство став льон. Ще п'ять тис. років до народження Христа у долині ріки Ніл на території сучасного Єгипту з з льону виготовляли тканини. Раніше наші предки могли використовувати волокна зі стебел луб'яних рослин, виплітати із них зразок тканин і використовувати їх для покриття свого тіла. Мешканці найденого археологами на березі Швейцарського озера давнього поселення, яке процвітало в кінці кам'яного віку (неоліт ~ 8- 3 тис. років до нашої ери), вміли ткати з льону. Під час розкопок цього поселення в Швейцарії, були знайдені виткані лляні волокна, фрагменти тканин і примітивні знаряддя, за допомогою яких виготовлялась пряжа і тканина. Другим важливим волокном, яке освоїла людина стала вовна. Мешканці того ж давнього поселення на території сучасної Швейцарії розводили овець. Найдавніша дата, пов'язана з вівчарством і виготовленням вовни, підтверджена розкопками, відповідає 4000 років до н.е. Третє важливе волокно освоєне людиною - бавовна. Перше матеріальне підтвердження його виробництва датується 1000 років до н.е., про що говорять археологічні розкопки поселення в Індії. Купці завозили бавовну з Індії на Близький Схід, в Центральну Азію, а пізніше в Китай. Саме слово бавовна ("cotton") походить від арабського слова "quoton". Однією Ії загадок розвитку людської цивілізації залишається питання: яким чином людина навчилася вирощувати бавовну, прясти і ткати з нього полотно в один і той же час на різних континентах (в Азії і в Південній Америці, в Перу). Четверте важливе природне волокно - шовк. Ймовірно, батьківщиною його виробництва є Китай. Легенда говорить, що китайська імператриця Xен-Лінг-Чі (~2600 років до н.е.) перша відкрила це знамените волокно. Вона випадково впустила кокон в гарячу воду і побачила, що із розм'яклого кокона відокремились шовкові нитки. Імператриця зрозуміла призначення цих ниток. Так народилась найдавніша культура шовководства, заснована на життєдіяльності тутового шовкопряду, які харчуються листям білої шовковиці. Китайці довели культуру і виробництво шовку і шовкових ниток до ідеалу і приблизно 1400 років до н.е. тканини із шовку різного виду і одяг з них із них стали предметами повсякденного застосування в цій країні.

В ХVI - XVII ст. виробляли дуже щільні, важкі тканини (сукно, оксамит, парчу і т.п.). З них відповідно виготовляли складні громіздкі костюми.

В кінці XVIII ст. характер жіночого костюму під впливом Античності різко змінюється, зникають каркасні, важкі форми і актуальними стає одяг з м'якими драпіровками на м'яких світлих гладко фарбованих тканинах, коли кожна фалда дає глибокі світлотіні. Відповідно з'являється серпанок, муслін, батист, кашемір переважно світлих тонів.

До 30-х рр. XIX ст. в костюмі знову починає з'являтися чіткість форм; на зміну легким тканинам приходять більш жорсткі, хоча і менш громіздкі і важкі, ніж раніше. Це муар, тафта, атлас і т.д.

Вплив пластичних властивостей матеріалів на характер форми одягу можна спостерігати також і на прикладах народних костюмів. Так, російські селянки шили свій одяг з домотканого льняного або вовняного полотна. Така тканина відрізнялася значною товщиною і жорсткістю, тому вона погано драпірувалася і була здатна утворювати лише жорстку форму одягу типу футляра. Ці якості тканини визначили характер пластики костюма - прямолінійну геометричну, на відміну від інших епох, коли одяг виготовлявся переважно з натуральних шовкових тканин, які мають прекрасні пластичні властивості: "текучість", рухливість, здатність створювати красиві драпіровки.

2.Властивості,що визначають формоутворювальну здатність текстильних матеріалів