Недержавне пенсійне страхування в Україні

З липня 2003 року в Україні триває пенсійна реформа, якою передбачено трирівневу систему пенсійного забезпечення. Це система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, накопичувальна складова, ще не введена в дію, та недержавне пенсійне страхування. В поданій роботі я хочу розглянути саме третій рівень пенсійного забезпечення, схему накопичення внесків, їх зберігання та збільшення за рахунок інвестування коштів в підприємства промислової та інших галузей економіки. Розглянути також доцільність існування такого ступеню пенсійного забезпечення, як недержавне, та довести відповідність чи навпаки, невідповідність існуючих на даний момент недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) існуючому законодавству.

Згідно з законодавством, недержавне пенсійне забезпечення – це процес накопичення грошових коштів фізичними особами за рахунок відрахувань від заробітної плати або інших внесків на рахунках спеціальних фондів з метою їх подальшого збільшення та здійснення грошових виплат учасникам після досягнення ними пенсійного віку.

Залучення коштів до фондів впроваджується на засадах добровільного перерахування коштів громадян за рахунок відрахувань від зарплати у пенсійні фонди. На даний момент використовуються різні ставки відрахувань на різних підприємствах. Зокрема, Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачено, що величина відрахувань не повинна перевищувати 10% від суми заробітної плати громадянина (вкладника фонду).

Недержавні пенсійні фонди є важливим чинником в економіці держави. Це стосується, зокрема, залучення коштів до розвитку підприємств та інвестування коштів у різні рівні економіки.