Соціально-геронтологічні аспекти роботи з профілактики соціально-психологічних проблем

Старість як соціально-психологічне явище, закономірності та види старіння. Особливості адаптації людей до похилого віку. Психологічні риси особистості літньої людини. Зміна соціального статусу людей у старості, геронтологічна робота по їх соціалізації.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти та науки України

НУ “Львівська політехніка”

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

Соціально-геронтологічні аспекти роботи з профілактики соціально-психологічних проблем

Львів - 2009



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Старість як соціально-психологічне явище

1.1 Загальні закономірності старості і теорії старіння

1.2 Види старіння

1.3 Соціально-психологічні типи особливості адаптації людей до похилого віку

Розділ 2. Психологічний розвиток та особливості особистості у старечому віці

2.1 Зміна соціального статусу літньої людини і пов'язані з цим психологічні проблеми

2.2 Вплив життєдіяльності і різних сфер людини похилого віку на соціально-психологічний стан

2.2.1 Особливості спонукальної сфери

2.2.2 Емоційна сфера людини у старості

2.2.3 Інтелектуальна сфера

2.2.4 Пізнавальні процеси у старості

2.3 Психологічна підтримка людей похилого віку

Висновки

Список літератури



ВСТУП

У останнє десятиліття, у зв'язку із збільшенням тривалості життя людини, помітно зріс інтерес до геронтологічних проблем. Число старезних громадян у всьому світі помітно зростає, а проблеми старості і старіння стають глобальними. Дані демографічного прогнозу свідчать про постійне зростання кількості осіб похилого віку в загальній структурі населення і нашої держави. Сьогодні кожний п'ятий житель України досяг 60-річного віку. Число людей 65 років і старших, котрі у 1994 році складали 14%, у 2025 році збільшиться до 21%.

Гостро постає питання дослідження медичних, соціальних і психологічних аспектів проблеми похилого віку. Процес прогресуючого "постаріння" суспільства викликав підвищений інтерес дослідників до психологічних проблем людей похилого віку.

Проблемою, на сьогоднішній день, є те, що переважна більшість старіючих людей поступово втрачають життєву і суспільну активність у зв'язку з неминучими процесами біологічного старіння. На думку геронтологів, ступінь вираженості вікових змін психіки залежить не тільки від віку, але і від соматичних захворювань, церебрального атеросклерозу, перенесених травм, реактивних психогеній. Найбільш специфічним для старечого віку є зниження рівня психічної активності, уповільнення психічних процесів. З віком відбувається посилення характерних рис, а також їх загострення: підвищена обережність переходить в боязку підозрілість, надмірна ощадливість - в скупість, точність - в педантизм і т.д.

Під впливом негативних думок про старість та різноманітних стереотипів поширюваних ЗМІ багато представників старшого покоління втрачають віру в себе, свої здібності і можливості, переживають почуття провини, втрачають самоповагу. Результатом цього є значно понижена соціальна активність людей похилого віку. Знижується рівень якості життя осіб старшого віку. Вимушений відхід на пенсію також різко знижує самооцінку літньої людини, він позбавляється свого професійного майбутнього, росте соціальна самоізоляція, погіршується здоров'я.

Назріває нагальна потреба вивчення особливостей сфери життя людей похилого віку, що сприятиме визначенню шляхів надання їй соціально-психологічної допомоги у подоланні стресів та фрустрацій особистості, соматичних захворювань та психологічних розладів, її дезадаптації до нових соціальних умов, задоволенню її потреби у самовираженні тощо, сприятиме подальшому особистісному розвитку особи, її довголіттю.

Враховуючи вище сказане, для написання індивідуальної роботи мною було вибрано наступну тему: «Соціально-геронтологічні аспекти роботи з профілактики соціально-психологічних проблем».

Об'єктом дослідження є психологія особистості людей похилого віку.

Предмет - соціально-геронтологічні аспекти роботи з профілактики соціально-психологічних проблем.

Мета дослідження полягає у виявленні механізмів впливу соціальної роботи на соціально-психологічні проблеми людей похилого віку.

Завдання дослідження :

1. Дослідити загальні закономірності та теорії старіння.

2. Розглянути види старіння

3. З'ясувати особливості адаптації людей до похилого віку

4. Проаналізувати проблеми пов'язані із зміною соціального статусу людини похилого віку

5. Простежити зв'язок між сферами життя та їхнім впливом на соціально-психологічний стан людини похилого віку

6. Розглянути методи роботи з людьми похилого віку

Методи дослідження: аналіз науково-теоретичної і методичної літератури; логіко-системний аналіз, порівняння, узагальнення.



Розділ 1. Старість як соціально-психологічне явище

1.1 Загальні закономірності старості і теорії старіння

Старіння пов'язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії. Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння - природний, прихований чи повільний.

Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння. Згідно першої, старіння - генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті. Інша говорить про те, старіння - результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується протягом усього життя.

Відомий геронтолог В.В. Фролькіс писав, що кожна людина легко може визначити відмінність між молодим і старим, але ніхто не може дати вичерпну наукову характеристику суті старіння і механізмів її розвитку. Вчений А. Комфорт підкреслював, що жодна із висунутих гіпотез не в змозі пояснити старіння. [12]

На сьогоднішній день, існує більш як 200 різних теорій процесу старіння. Розглянемо деякі з них:

· Вихідна позиція представників теорії зношування наголошує на тому, що живі системи старіють під впливом інтенсивних життєвих процесів, а старіння прискорюється чи сповільнюється за законами фізики, в залежності від динаміки процесів на рівні клітини, тканин цілого організму. Вчені цієї теорії доводили, що всі індивіди в популяції мають приблизно однакову тривалість життя, але її межа визначається темпом зношування, при цьому тривалість життя залежить від середньої величини витраченої енергії на 1 кг маси індивіда.

· Теорія витрачання “життєвої” енергії в клітинах. Представники цієї теорії старіння (М. Бергер) вважають, що кожний організм отримує у спадщину визначену кількість “життєвого ферменту”, який з часом витрачається, що наближує організм до смерті.

· Математична модель старіння і старості дозволила досліджувати старість як закономірні, математичні вимірювані явища, що протікають з поступовим збільшенням захворювань і ймовірності смерті.

· Інтоксикаційні теорії старіння. В кінці XIX ст. Ч. Бухард висунув наступне твердження: “Кожний організм є лабораторією для токсинів”. Вчені вважають, що старіння представляє собою процес самоінтоксикації в результаті збільшення рівня токсинів у клітині.

· Теорію дисгармонії представляє концепція внутрішніх протиріч, згідно якої старіння є результатом порушення можливості оновлення клітини.

· Існує концепція, яка пояснює старіння впливом біофізичних факторів на генетичний апарат клітин і накопичення радіоактивних речовин. Висока концентрація радіоактивних елементів порушує обмінні процеси і викликає процеси старіння в клітині. [6]

Окрім вище перелічених теорій виділяють ще молекулярні, клітинні та нейрогуморальні механізми старіння.

Суть молекулярних і клітинних механізмів старіння полягає у:

1) порушенні генетичного апарату клітин, програми біосинтезу білка (з віком накопичуються помилки в генетичній інформації, що призводить до появи “дефектних” білків);

2) порушенні клітинної біоенергетики;

3) зменшенні клітинної маси (відмирання певної частини клітин призводить до того, що на інші клітини випадає велике навантаження, що сприяє їх гіперфункції);

4) цитоморфологічних змінах (в клітинах, які не діляться, накопичуються продукти їх життєдіяльності, що сприяє старінню);

5) функціональних змінах:

- зниження здатності нейронів відтворювати інформацію;

- знижується функція секреторних клітин - синтезувати і виділяти речовини;

- зниження рівня працездатності, та ін.;

6) послідовності і закономірності старіння клітин різних типів.

Теорія старіння, розроблена В.В. Фролькисом. Згідно його вчення, старіння організму пов'язане перш за все з порушення механізмів саморегуляції і процесів переробки і передачі інформації на різних рівнях життєдіяльності. На даному етапі, на думку вченого, важливі прояви старіння організму є результатом вікових змін мозку [12].

На думку болгарського геронтолога Г. Стойнева, найбільш близькі до істини теорії і концепції, які представляють старіння як біосоціальні явища, на динаміку яких впливають генет...