Соціальна робота з одинокими людьми похилого віку

Аналіз соціально-побутових, психологічних та медичних потреб одиноких людей похилого віку. Основні завдання та напрямки соціальної роботи. Дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у жінок похилого віку. Аналіз результатів експерименту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Курсова робота

Соціальна робота з одинокими людьми похилого віку



Зміст

соціальний похилий вік одинокий

Вступ

Розділ I. Аналіз потреб одиноких людей похилого віку

1.1 Соціально-побутові потреби

1.2 Психологічні потреби

1.3 Соціально-медичні потреби

Розділ II. Соціальна робота з людьми похилого віку

2.1 Проблеми людей похилого віку

2.2 Основні завдання та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку

2.3 Організаційно-правові форми соціальної роботи з людьми похилого віку

Розділ III. Емпіричне дослідження відношення до свого здоров'я та способу життя у жінок похилого віку

3.1 Опис процедури дослідження та обраних методик

3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Постійне зростання частки літніх у всьому складі населенні стає впливовою соціально демографічної тенденцією практично всіх розвинених країн. Такий процес зумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоров'я, взяття під контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведуть до збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей. З іншого боку, процес стійкого зниження народжуваності, нижче рівня простого заміщення поколінь, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою, за весь її репродуктивний період, призводить до того, що рівень природної смертності в нашій країні перевищив рівень народжуваності. На зміну кожному поколінню приходить наступне покоління меншій чисельності; частка дітей і підлітків у суспільстві неухильно знижується, що викликає відповідне зростання частки осіб старшого віку. Людство старіє, і це стає серйозною проблемою, вирішення якої повинно вироблятися на глобальному рівні.

Актуальність роботи з людьми похилого віку соціальній сфері обумовлена наступними обставинами:

· По-перше, зростанням у сучасних умовах ролі установ соціального обслуговування з організації соціальної підтримки людей похилого віку;

· По-друге, соціальний працівник - це людина, яка безпосередньо контактує з клієнтом, він знає його проблеми і намагається йому допомогти;

· По-третє, необхідність виявлення літніх людей, впізнання їхніх проблем і вжитті найбільш ефективних способів щодо їх усунення.

Важливо зокрема визначити технологію соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку, щодо надання різноманітної допомоги соціальними службами, а також соціальними працівниками.

Об'єкт дослідження - одинокі люди похилого віку.

Мета дослідження - дослідження полягає в формуванні здорового способу життя як основи профілактики здоров'я у жінок похилого віку.

Завдання соціальних працівників та близьких людей зводиться до надання самотній літній людині в міру можливості, зі знанням і розумінням матеріальної і моральної підтримки і поваги. Ритм старіння істотно залежить від способу життя літніх людей (як правило, пенсіонерів), їх положення в сім'ї, рівня життя, умов праці, соціальних і психологічних факторів. Для того щоб працювати з людьми похилого віку, потрібно знати їх соціальне становище (у минулому і сьогоденні), особливості психіки, матеріальні і духовні потреби, і в цій роботі спиратися на науку, дані соціологічних, соціально-психологічних та інших видів досліджень.



Розділ I. Аналіз потреб одиноких людей похилого віку

Основними потребами людини є задоволення потреб на:

1. соціально-побутові послуги;

2. психологічні послуги;

3. соціально-педагогічні послуги;

4. соціально-медичні;

5. юридичні послуги;

6. послуги з працевлаштування;

7. послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями;

8. інформаційні послуги;

9. інші соціальні послуги.

Для самотніх людей похилого віку в Україні найменш задоволеними залишаються соціально - побутові, психологічні та медичні потреби.

1.1 Соціально-побутові потреби

Розглядаючи сучасні проблеми одиноких людей похилого віку доводиться, на жаль, констатувати, що рівень соціальної роботи і та система соціальних служб, що діють сьогодні в Україні, неспроможні вирішити комплекс негараздів, що супроводять життя цієї категорії українського суспільства. Нині в Україні діє так званий принцип "трьох п'ятірок": кожен п'ятий громадянин країни є людиною літнього віку; кожна п'ята літня людина мешкає сама; кожен п'ятий із літніх людей, які мешкають самі, утратив здатність до самообслуговування.

Зі збільшенням тривалості життя зростає і період безпомічного існування людей похилого віку з різними хронічними і психічними захворюваннями. Люди похилого віку з порушенням повсякденних функцій становлять приблизно 60% усіх тих, хто звертається за допомогою у медичні та соціальні служби.

Однією з ключових проблем життєдіяльності людей похилого віку є самотність, де спостерігаються зменшення зв'язків, пов'язаних із виходом на пенсію, відокремленням дітей, а надалі, з остаточним відходом із життя друзів і рідних, постійне відчуття покинутості, марності і непотрібності свого існування.

День у день життя українського пенсіонера стає важчим. Особливо великого клопоту завдають постійне зростання цін на продукти, ліки, товари навіть першої необхідності та збільшення вартості комунальних послуг. І хоч представники влади не забувають наголошувати на тому, що підвищення, наприклад, квартплати не торкнеться пенсіонерів та інших незахищених категорій, насправді все виявляється не зовсім так. Будь-які надбавки до пенсії, які позбавляють людину статусу малозабезпеченої, не роблять її заможною. Ось і доводиться платити за все, так би мовити, за повною програмою.

Вижити в таких умовах стареньким, особливо немічним людям самотужки, без сторонньої підтримки дуже важко.

1.2 Психологічні потреби

В старості виникають певні специфічні психологічні проблеми. У процесі старіння міняється відношення до явищ і подій, змінюється спрямованість інтересів. У багатьох випадках відбувається звуження кола інтересів, часте бурчання, невдоволення навколишнім середовищем. Поряд з цим має місце ідеалізація минулого, тенденція до спогадів. У старої людини найчастіше знижується самооцінка, зростає невдоволення собою, невпевненість у собі. Відзначені зміни не в однаковій мірі властиві всім людям у старості. Загальновідомо, що багато людей похилого віку зберігають свої особисті особливості і творчі можливості.

Можна виділити такі вікові зміни психічних процесів у старості:

1. Порушення відчуттів та сприйняття у зв'язку з погіршенням роботи органів слуху та зору. Отже, зменшується потік інформації.

2. Послаблення пам'яті у вигляді забудькуватості (синдром Корсакова), коли погіршується запам'ятовування свіжої інформації, а натомість спливають давні події.

3. Погіршення уваги,розвиток неуважності.

4. Уповільнення мислення а іноді і зниження його продуктивності.

5. Емоційна пригніченість на фоні частої дратівливості, зміна настрою, схильність до депресивних станів.

Серед змін саме в особистості старої людини можна виділити такі:

1. Посилення відчуття меншовартості, невпевненості, зниження самооцінки, підвищення чутливості.

2. Пригніченість настрою, відчуття самотності, безпорадності, стривоженості, зниження працездатності.

3. Підвищення інтересу до переживання минулого, до його переоцінки.

4. Загострення та зміни деяких рис характеру.

5. Зниження вольової активності, можлива поява апатії.

Таким чином, характеризуючи категорію людей похилого віку як соціальну або вірніше, як соціально-демографічну, необхідно приймати в увагу вікові особливості усередині самої групи людей.

Як відомо, на практиці людьми похилого віку звичайно вважають людей, що вийшли на пенсію. Однак, це мірило не може бути універсальним, тому що пенсійний вік у різних країнах різний. Разом з тим, жінки, як правило, ідуть на пенсію раніш чоловіків. Так, у нашій країні, вони мають право одержувати пенсію по старості з 55 років, тоді як чоловіка - з 60 років. Проте , у переважній більшості країн світу до людям похилого віку відносять громадян у віці 60 років і більше.

Для соціального працівника надзвичайно важливе значення має також цілий ряд факторів соціального і психологічного характеру, зв'язаних з образом і рівнем життя людей похилого віку.

Відхід у минуле типовий лише для глибоких старих, інші більше думають і говорять про майбутнє. У свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротше стають життєві особисті перспективи. Ближче до старості час здається більш скороминучим, але менш заповненим різними подіями. При цьому, люди, що активно беруть участь у житті, приділяють більше увагу майбутньому, а минулому. Перші, тому, більш оптимістичні і більше вірять у майбутнє.

Передбачення старості в уяві часто буває хворобливіше, ніж реальність. Так, В.В. Вересаєв, у юності дуже боявся постаріти, на схилі рокі...