Природний рух населення

Теоретичні і методичні основи вивчення природного руху населення. Чинники народжуваності та смертності. Особливості народжуваності в регіоні. Смертність і тривалість життя населення Волинської області. Демографічні проблеми регіону та шляхи їх вирішення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Актуальність вивчення природного відтворення населення полягає в тому, що чисельність населення і демографічні процеси в регіоні загалом є важливою інформаційною базою для формування бюджетів, інвестиційної та соціальної політики органами місцевого самоврядування. Чисельність і структура населення визначають обсяг і структуру потреб населення і виробництва регіону, які є основою формування бюджетів, капіталовкладень і виробництва в регіоні.

Об'єктом вивчення нашого дослідження є природний рух населення.

Предметом дослідження - фактори та чинники, які безпосередньо впливають на показники природного руху населення.

Мета дипломної роботи полягає в дослідженні природного руху населення Волинської області і його територіальних особливостей.

При написанні випускної роботи я намагалася розв'язати такі завдання:

- проаналізувати літературні джерела, наукові статті, статистичні довідники, картографічні роботи;

- розглянути теоретичні і методичні основи вивчення природного руху населення;

- ознайомитись з вченими, які досліджували географію населення;

- визначити чинники формування особливостей природного руху населення;

- проаналізувати особливості динаміки і сучасний стан народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності в Волинській області;

- вивчити демографічні проблеми області і охарактеризувати шляхи їх вирішення.

Під час дослідження ми використовували такі методи дослідження:

- спостереження;

- історичний;

- групування;

- картографічний;

- математичні;

- аналізу;

- класифікації, типізації, періодизації;

- узагальнення.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що розроблені у ньому методичні підходи щодо дослідження природного руху населення можуть бути використані під час дослідження інших районів. Отримані в роботі висновки можуть також використовуватись у практиці викладання курсів географічних дисциплін, а також при написанні курсових і дипломних робіт.

1. Теоретичні і методичні основи вивчення природного руху населення

1.1 Народжуваність і смертність - основні компоненти природного відтворення населення

Природне відтворення населення - це постійне відновлення генерацій людей у результаті взаємодії процесів народжуваності і смертності. Завдяки народжуваності та смертності відбувається безперервна зміна поколінь. Основними компонентами природного відтворення населення є народжуваність і смертність [6].

Народжуваність - це процес оновлення населення завдяки появі нових життів. Народжуваність є соціальним процесом, що підкоряється дії соціальних сил і закономірностей, але розгортається у визначених, історично-конкретних межах, що задаються дією біологічних, фізіологічних факторів [30].

Біологічний потенціал народжуваності, фізіологічну здатність індивіда або шлюбної пари до відтворення потомства (запліднення, зачаття, виношування плоду і народження живої дитини) характеризує плідність.

Плідність залежить від наявних у певному суспільстві на відповідний момент часу соціально - економічних і санітарно - гігієнічних умов. Однак плідність є більш стабільною характеристикою порівняно з числом народжень. Останнє являє собою реалізацію біологічного потенціалу народжуваності і є одним з результатів репродуктивної поведінки жінок або родин, регульованої у свою чергу системою відповідних соціальних норм.

Під природною народжуваністю розуміють шлюбну народжуваність за умови відсутності будь - якого прямого втручання в репродуктивний цикл. Однак природну народжуваність не можна вважати чисть біологічним феноменом. Вона також соціально зумовлена: її величина варіює залежно від середнього віку вступу в шлюб, тривалості грудного вигодовування та дії інших поведінкових факторів [23].

Рівень народжуваності на тій чи іншій території у той чи інший період часу залежить від низки чинників. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка. Під нею розуміють систему дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. Автором цього визначення є російський демограф і соціолог В. Борисов.

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки - багатодітну (потреба у 5 і більше дітей), середньо дітну (потреба у 3-4 дітях) та малодітну (потреба у 1-2 дітях). Багатодітна репродуктивна поведінка зумовлена переважно біологічними чинниками - особливостями плідності; для малодітного типу репродуктивної поведінки характерне попередження та переривання вагітності.

Оскільки жінка може за своє життя народити лише обмежене число дітей, а максимум народжень зумовлений самою природою людини, то одним з чинників є, що визначають народжуваність, є фізіологічний. Середній рівень природної народжуваності, тобто число дітей, що може народити жінка, складає приблизно 10 народжень. У випадках же декількох багатоплідних пологів максимум дітей в однієї жінки може сягати 40.

На показниках народжуваності позначається і процес урбанізації. Для міського населення звичайно характерний нижчий рівень народжуваності порівняно з сільським населенням. Однак і ця залежність не абсолютна.

Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселеннях (соціально-економічних і демографічних групах).

У демографії використовують два способи вивчення графічних процесів і явищ - метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління (якщо мова йде про когорту за роком народження), або когортні показники. Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду другі - народжуваність, властиву визначеним групам жінок [3; 13; 23; 30].

Абсолютне число народжень показує, скільки всього народилося в того чи іншого населення за визначений період. Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями. Однак абсолютне число народжень є малоінформативним показником, оскільки залежить від абсолютної чисельності населення. Судити про народжуваність за величиною абсолютного число народжень не можна, не зіставивши його з загальною чисельністю населення. Так само не можна говорити про динаміку народжуваності, ґрунтуючись лише на даних про зміну абсолютного числа народжених і не беручи до уваги ні загальної чисельності населення, ні змін демографічних структур. Отже, і вхідний перехід до відносних показників народжуваності, б не залежали від чисельності населення, тобто до коефіцієнтів народжуваності.

Коефіцієнт дітності - це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.

Цей показник можна використовувати для первинної оцінки и величини народжуваності, особливо в районах з погано налагодженим обліком природного руху населення, але з досить точними переписними даними.

Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період.

Величина загального коефіцієнта народжуваності сильно залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто від середнього числа дітей, народжених жінками, але і від демографічних та інших структур, у першу чергу від статево - вікової і шлюбної. Проте його величину можна використовувати і для динамічних та між територіальних порівнянь рівня народжуваності, орієнтуючись на наступну наближену шкалу величин загального коефіцієнта народжуваності, запропоновану демографами В. Борисовим і Б. Урланісом (1906-1981), відповідно л о якої його значення, менші 16‰, вважаються низькими, від 16 до 24‰ - середніми, від 25 до 29‰ - вище середніми, від 30 до 40‰ - високими, більш 40‰ - дуже високими. Вважають, що максимальній природній народжуваності відповідає загальний коефіцієнт народжуваності зі значенням 50‰.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності розраховують стосовно лише чисельності жінок репродуктивного віку (15-49 років або, у деяких країнах, 15-44 років). Спеціальний коефіцієнт народжуваності дорівнює відношенню загального числа народжень за рік до середньорічної чисельності жінок репродуктивного віку.

Часткові коефіцієнти народжуваності розраховують для усунення впливу інших демографічних і недемографічних структур. Зокрема, там, де значне місце серед усіх народжень займають народження позашлюбної народжуваності. Це відношення чисел народжених дітей у шлюбі і поза шлюбом до середньорічної чисельності жінок, що перебувають і не перебувають у шлюбі.

Серед часткових коефіцієнтів народжуваності важний місце належить повіковим коефіцієнтам народжуваності, що вимірюють чисту інтенсивність народжуваності в конкретній віковій групі. Повікові коефіцієнти можна розраховувати і однорічних вікових інтервалів, або для п'ятиріч...