Шляхи покращення обліку поточних зобов’язань

Сутність та нормативно-правова база обліку поточних зобов’язань. Характеристика та показники господарської діяльності ЗАТ "Криворіжаглобуд". Облік та порядок відображення поточних зобов’язань у фінансовій звітності підприємства, шляхи їх вдосконалення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ВСТУП

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

На сьогоднішньому етапі розвитку підприємницької діяльності роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій і вказівок. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтеру надається широке поле для професійної творчості, розвитку його професійної думки.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що бухгалтер веде облік операцій що відбуваються на підприємстві, одною з найважливіших частин обліку є облік поточних зобов'язань, тому що неможливе існування підприємства в якого не було б поточних зобов'язань і бухгалтер обов'язково повинен вміти вести їх облік.

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов'язання підприємства перед постачальниками та підрядниками, працівниками, короткостроковими кредитами, учасниками та ін. - всі ці зобов'язання є поточними.

Об'єктом дослідження є поточні зобов'язання ЗАТ «Криворіжаглобуд».

Предметом дослідження є операції з обліку поточних зобов'язань підприємства.

Метою курсової роботи є визначення шляхів покращення обліку поточних зобов'язань.

Відповідно до мети курсової роботи було поставлено наступні завдання:

визначити економічну сутність поточних зобов'язань;

оглянути нормативно-правову базу, що регламентує облік поточних зобов'язань;

зробити критичну оцінку нормативно-правової бази та обліку поточних зобов'язань;

надати характеристику та оцінити техніко-економічні показники досліджуваного підприємства;

розглянути первинний, аналітичний та синтетичний облік поточних зобов'язань;

розглянути порядок відображення поточних зобов'язань у фінансовій звітності підприємства;

визначити шляхи вдосконалення обліку поточних зобов'язань.

При написанні роботи було використано законодавчі акти та нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, а також праці провідних вчених-економістів таких як, Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Овсійчук М.Ф., Рудницький В.С. та інші.

РОЗДІЛ 1. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

1.1 Економічна природа поточних зобов'язань, їх роль і місце в діяльності підприємства

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання» до поточних зобов'язань включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов'язання.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено:

Кредит - це грошові й матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на певний термін й під відсоток.

Кредит поділяється на фінансовий, товарний, інвестиційний податковий кредит й кредит під цінні папери, що підтверджує відношення позики.

Фінансовий кредит - грошові кошти, які надаються банком у позику юридичній або фізичній особі на певний строк, для цільового використання й під відсоток.

Товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичній або фізичній особі на умовах згоди, що передбачає відстрочення остаточного розрахунку на певний строк і під відсоток.

Інвестиційний податковий кредит - це відстрочення плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на певний термін з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, та з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальний ріст прибутку, який буде отриманий у результаті реалізації інноваційних програм.

В умовах ринкової економіки основним джерелом позик є комерційні банки. Як правило, банки вимагають документального підтвердження забезпеченості запрошуваних кредитів товарно-матеріальними цінностями позичальника. Альтернативний варіант полягає у продажу підприємством частини своєї дебіторської заборгованості фінансовій установі з наданням йому можливості діставати гроші за борговим зобов'язанням. Отже, одні підприємства можуть вирішувати свої проблеми короткострокового фінансування шляхом застави наявних в них поточних активів, інші - за рахунок часткового їх продажу.

Запозичений капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

Досить широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії (поручителя).

Забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту об'єму його господарської діяльності.

Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита».

Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності.

В той же час використання запозиченого капіталу має наступні недоліки:

Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики у господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

Активи, які сформовані за рахунок запозиченого капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового відсотка у всіх його формах.

Велика залежність вартості запозиченого капіталу від коливання кон'юнктури фінансового ринку.

Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання позикових коштів залежить від інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає у ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави.

Таким чином, підприємство, яке використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати - все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

...