Облік основних засобів і нематеріальних активів

Поняття необоротних активів банку, види, критерії визнання. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів, порядок їх переоцінювання, відображення в обліку результатів. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Облік основних засобів і нематеріальних активів

1. Поняття необоротних активів банку, їхні види та критерії визнання

Основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу.

Нематеріальний актив - актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком із метою використання у своїй діяльності протягом періоду понад один рік або одного операційного циклу в адміністративних цілях або надання в лізинг іншим особам.

Основні засоби та нематеріальні активи є необоротними активами банку, які можуть бути придбані або створені ним самостійно.

Об'єкт основних засобів або нематеріальних активів визнається активом, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, а його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий внаслідок його розроблення, визнається в балансі активом за виконання таких умов:

1) банк має намір, технічну можливість і ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

2) є ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

3) е можливість достовірно визначити витрати, пов'язані з розробленням нематеріального активу.

У разі невиконання зазначених умов нематеріальний актив не визнається за балансом банку, а витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Не визнаються нематеріальними активами, а підлягають відображенню у складі витрат банку такі статті: витрати на дослідження; на підготовку й перепідготовку кадрів; на рекламу; на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини; на створення внутрішньої ділової репутації банку.

Класифікація груп необоротних активів банку для цілей бухгалтерського обліку ґрунтується на вимогах Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 8 «Нематеріальні активи» і є такою.

Банки самостійно на підставі зазначених груп здійснюють класифікацію основних засобів. Групи нематеріальних активів також визначаються банком самостійно залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у діяльності банку.

Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами ведеться за відповідними балансовими рахунками груп:

* 430 «Нематеріальні активи»;

* 431 «Капітальні інвестиції в нематеріальні активи»;

* 432 «Іудвіл»;

* 440 «Основні засоби»;

* 443 «Капітальні інвестиції за основними засобами»;

* 450 «Інші необоротні матеріальні активи»;

* 453 «Капітальні інвестиції за основними засобами, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)».

2. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів

Придбані або створені основні засоби та нематеріальні активи зараховуються на баланс банку за первісною вартістю, яка охоплює усі витрати, пов'язані з їх придбанням чи створенням, достав-ленням, упакуванням і введенням в експлуатацію.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до придатного для використання за призначенням стану.

Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їхній собівартості.

Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, за які сплачено загальну суму, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.

За справедливою вартістю також оцінюються нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів є ринкова вартість (земля, будівлі); для машин та устатковання -ринкова вартість, а за відсутності даних про ринкову вартість - відновлювана вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання; для інших основних засобів - відновлювана вартість за вирахування суми зносу на дату оцінювання.

Для нематеріальних активів справедливою вартістю є їхня поточна ринкова вартість; за її відсутності - оцінна вартість, яку банк сплатив би за актив у разі проведення операції між обізнаними та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.

Чинною Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 11.12.2007 р. № 475 (із змінами і доповненнями), передбачено два підходи до відображення в бухгалтерському обліку придбання основних засобів і нематеріальних активів за національну валюту.

Капітальні інвестиції- витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання необоротних активів за іноземну валюту застосовуються рахунки 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» і 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створеного банком, охоплює прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до придатного для використання стану.

Усі витрати й нарахування, пов'язані зі створенням об'єкта необоротних активів, відображаються в обліку віднесенням їх суми на рахунки 4310 «Капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами» або 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за невведеними в експлуатацію основними засобами». Під час оприбуткування необоротних активів суми завершених капітальних інвестицій відносять на вартість основних засобів і нематеріальних активів.

Оприбуткування необоротних активів здійснюється на підставі затверджених актів приймання-передавання. В акті зазначається основна інформація щодо необоротного активу, зокрема характеристика об'єкта, дата введення в експлуатацію, необхідні відомості про нарахування амортизації, зокрема про визначену ліквідаційну вартість об'єкта необоротного активу, первісну вартість, строк корисного використання тощо.

На підставі даних актів приймання-передавання відкриваються інвентарні картки об'єктів необоротних активів, в яких і ведеться аналітичний облік основних засобів і нематеріальних активів банку. З метою контролю і забезпечення реєстрації Інвентарних карток обліку нематеріальних активів банки ведуть їх опис в інвентарній книзі. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток може здійснюватися автоматизовано або вручну. При цьому будь-яка форма ведення цих регістрів повинна забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів і звіряння даних аналітичного обліку з синтетичним. Порядок звіряння даних аналітичного обліку з синтетичним визначається банком самостійно.

Кожному інвентарному об'єктові присвоюється відповідний інвентарний номер, який проставляється на предметі, в інвентарній книзі та в інвентарній картці. Ці номери зберігаються за об'єктом на весь період його перебування в установі банку. Інвентарні номери об'єктів, які вибули, не можуть бути присвоєні іншим об'єктам, що надійшли в банк.

3. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів і вдосконаленням нематеріальних активів, а також підтриманням об'єктів необоротних активів у робочому стані

Усі витрати, пов'язані з необоротними активами банку, що здійснюються від моменту їх оприбуткування до вибуття об'єкта необоротних активів, за їх економічним змістом можна розділити на дві групи:

1) витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів і вдосконаленням нематеріальних активів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо);

2) витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (капітальний, поточний ремонти).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від його використання.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищення їхніх можливостей і строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Поліпшення основних засобів і...