Облік довгострокових зобов'язань на підприємстві

Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності ВАТ ВАТ "Канівський маслосирзавод", документування господарських операцій з обліку довгострокових зобов’язань, їх синтетичний та аналітичний облік. Впровадження автоматизованої системи обліку.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві

1.1 Формування обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві

1.3 Методика та організація обліку довгострокових зобов'язань на підприємствах різних форм власності

Розділ 2. Практичний аспект організації обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві ВАТ «Канівський маслосирзавод»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Канівський маслосирзавод»

2.2 Документування господарських операцій з обліку довгострокових зобов'язань

2.3 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових зобов'язань

Розділ 3. Шляхи удосконалення обліку довгострокових зобов'язань

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Перевагою фінансування за рахунок довгострокових джерел є небажання власників збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування.

До довгострокових зобов'язань відносяться також орендні зобов'язання, які виникають при фінансовій оренді, тобто коли орендар отримує право власності на майно по закінченні строку оренди або викуповує його за мінімальною ціною.

Довгострокові облігації випускаються на строк більше одного року і є додатковим джерелом залучених засобів для фінансування діяльності підприємства. Облігації відображаються в обліку за вартістю майбутніх надходжень. Якщо ця вартість більша номінальної вартості облігацій, то остання продається з премією, якщо ж менша, то при продажу облігації виникає знижка до її номінальної вартості. Як премія, так і знижка повинні бути поступово списані (амортизовані) протягом строку довгострокової заборгованості.

Актуальність теми дослідження аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов'язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей обліку довгострокових зобов'язань.

Мета роботи реалізується шляхом виконання наступних завдань:

надати економічну характеристику довгострокових зобов'язань та нормативно-правове регулювання;

дослідити особливості документального оформлення обліку довгострокових зобов'язань;

охарактеризувати синтетичний та аналітичний облік довгострокових зобов'язань;

виявити можливості удосконалення обліку довгострокових зобов'язань в умовах автоматизованої обробки даних.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає підприємство ВАТ «Канівський маслосирзавод».

Предмет дослідження - порядок обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві.

В ході виконання роботи було застосовано різні методи: аналітичний, економічний, метод оцінки, статистичний та нормативний.

Дослідженням обліку розрахунків підприємства за довгостроковими зобов'язаннями займаються провідні вітчизняні обліковці-економісти. В теоретичному розділі роботи мною було проаналізовано і використано до опрацювання думки та висловлювання таких фінансових практиків як, Хом'як Р.Л, Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В., Покропивний С. Ф., Лахтіонова А., Радецька Л. П та ін.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення бухгалтерського обліку, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних економістів з питань обліку та контролю розрахунків за довгостроковими зобов'язаннями, законодавчі та нормативні акти України, а також дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності ВАТ «Канівський маслосирзавод».

Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві

1.1 Формування обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві

У процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства вступають у розрахункові взаємовідносини з різними підприємствами, установами та ін. суб'єктами. При цьому виникають зобов'язання перед різними кредиторами з приводу тих чи інших розрахункових взаємовідносин.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про довгострокові зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 11 "Зобов'язання".

Класифікацію зобов'язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання" наведено на рис.1.1.

Для того щоб зобов'язання підприємства були визнані й одержали своє відображення у фінансовій звітності, необхідно:

1) існування можливості достовірно їх оцінити;

2) існування ймовірності їхнього погашення та зменшення, у зв'язку із цим, економічних вигід у майбутньому.

Якщо не буде дотримано хоча б однієї із цих умов, то кредиторську заборгованість підприємства, його гарантії та інші зобов'язання підприємства перед іншими особами вже не можна визнати такими (не можна визнати зобов'язаннями).

Облік зобов'язань розглядається вченими і при написанні монографій та дисертаційних робіт. Основні роботи, присвячені цим питанням - це монографія О.М.Петрука "Облік та аналіз договірних відносин: проблеми теорії і практики" [15], дисертації Л.Б. Долінського "Моделювання та управління ризиком вексельних зобов'язань".

Зобов'язання дійсно бувають різні і з причин їхнього виникнення, і за строками погашення. Не можна їх всі "звалювати в купу" та показувати загальною сумою. Для користувача фінансовою звітністю підприємства дуже важливо не тільки яка сума зобов'язань підприємства, але й причина їхнього виникнення, строки погашення та перед ким вони, ці зобов'язання, виникли.



Размещено на

Рис.1.1 Класифікація зобов'язань відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання"

Як видно із рис.1.1, відповідно до вимог П(С)БО 11 зобов'язання підприємства повинні бути розділені на [4,с.313]:

1) довгострокові;

2) поточні;

3) забезпечення;

4) непередбачувані зобов'язання;

5) доходи майбутніх періодів.

Існує значна різниця між зобов'язаннями, які необхідно погасити негайно (протягом дня) або найближчим часом (протягом поточного місяця), і зобов'язаннями, які необхідно погасити протягом декількох років. Також значна різниця існує між зобов'язаннями перед юридичними особами або працівниками підприємства й зобов'язаннями перед бюджетом. Ці порівняння можна продовжити, але й зазначених уже досить, щоб зрозуміти необхідність у класифікації й окремому обліку різних зобов'язань підприємства.

Довгострокові зобов'язання (Long-term Liabilities) - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Довгострокове зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Довгострокові зобов'язання повинні бути погашені впродовж більше дванадцяти місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців.

Тому зобов'язання підприємства, яке виконує складні замовлення зі звичайним циклом завершення більш як дванадцять місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов'язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.

Зобов'язання, на яке нараховують відсотки та яке підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців з дати балансу, треба розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більш як 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Всі довгострокові зобов'язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов'язання;

3) відстрочені податкові зобов'язання;

4) інші зобов'язання.

Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується,...